Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2016 WWW.UNWLA.ORG 9 цензурних скорочень. У 1876–1901 рр. – здій- снювала активне громадське і культурне жит- тя у Чернігові, Єлисаветграді, Харкові, Одесі, Херсоні, Вінниці. В 1880–1905 рр. – у боротьбі за національно-культурне відродження Украї- ни С. Русову заарештовували п’ять разів. У 1902 р. – вимушений переїзд родини Русових із Полтави до Петербурга. В 1905 р. – участь у Всеросійському з’їзді вчителів у Петербурзі. З 1906 по 1907 рр. – виходять друком два під- ручники українською мовою: «Початкова ге- ографія» і «Буквар», а також стаття «Хроніка національної школи» в журналі «Русская шко- ла». Ще безліч статей, підручників, монографій з пера Русової побачить світ у подальшому. У 1909 р. – родина Русових знову по- вертається до Києва, де Софія Федорівна роз- починає свою роботу викладачем педагогіки у Фребелівському жіночому інституті. З наступ- ного року вона вже викладає французьку мову у Комерційному інституті і стає членом вчи- тельської колегії комерційної школи і вчи- тельського товариства. У 1911–1913 рр. – подо- рожує по Брюсселю та Берліну, знайомиться з роботою зарубіжних дитячих садків. У 1915 р. родину Русових евакуюють до Саратова, де перебував Комерційний інститут у роки Пер- шої світової війни. Цього ж року помирає чоловік Софії – Олександр Русов. У 1916 р. С. Русова повертається до Києва, де продовжує викладати педагогіку у Фребелівському інсти- туті та французьку мову – у Комерційному. З 1917 р. – працювала у Центральній Раді Ук- раїнської Народної Республіки (УНР) під ке- рівництвом М. Грушевського. Очолювала два відділи Міністерства освіти України – поза- шкільної освіти та дошкільного виховання. 7 листопада 1917 р. – виступила співзасновни- ком Педагогічної Академії для підготовки вчи- телів українознавства. 1917–1920 рр. – голова Всеукраїнської учительської спілки, член ре- дакційної колегії часопису „Вільна українська школа”. На запрошення ректора І. Огієнка у 1919 р. – читала лекції у м. Кам'янець-По- дільський у Першому українському універси- теті. Через переслідування радянською владою у 1920 р. приймає нелегке рішення емігрувати, їде до Львова. У 1921 р. отримує запрошення читати лекції в Українській академії у По- дебрадах у Чехії. Українська Жіноча Рада де- легувала С. Русову у м. Гааз на збори Інтер- національної Жіночої Ради. Від неї світова громадськість дізналась про голод в Україні. Брала активну участь у розробці організацій- них питань щодо створення у м. Прага Україн- ського Педагогічного інституту ім. М. Дра- гоманова. Були надруковані нові праці С. Ру- сової – „Теорія і практика дошкільного вихо- вання”, „Дидактика”, „Нові методи дошкіль- ного виховання” та ін. У 1937 р. – увійшла до ради Всесвітнього союзу жінок. А 5 лютого 1940 р. – Софія Русова померла в Празі, де й похована. Аналізуючи нелегкий життєвий шлях С. Русової можемо чітко простежити, що все воно було пронизане однією, найголовнішою у її житті ідеєю – ідеєю національної системи виховання та освіти в Україні. У центрі педа- гогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, мож- ливостями, талантами. Важливе місце в систе- мі національного виховання Софія Русова від- водила рідному слову: «Мова є дзеркалом на- родного духу, психології кожного народу...». На сторінках журналу «Світло», де Ру- сова була співредактором і активним допису- вачем, широко представляє здобутки пере- дової світової педагогічної думки, висвітлюю- чи педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Пе- сталоцці, Ф. Фребеля, Л. Толстого, П. Лесгаф- та, робить огляд педагогічних журналів. Го- ловну увагу спрямовує на опрацювання суспі- льних, філософських і психолого-педагогічних засад, на яких би мала будуватися національна система освіти і дошкільного виховання. Також вона вважала, що центральним у розв’язанні проблеми школи й освіти є пи- тання про вчителя. Вчитель повинен бути не тільки розумний, а й перш за все щасливим, вільним, не залежати від економічного стано- вища країни і лише тільки тоді він буде при- носити користь і учням, і їх батькам, і сус- пільству взагалі. Саме ці погляди були роз- криті у статті «До сучасного становища народ- ного вчителя». Софія Русова вважала, що власну си- стему навчання обов’язково потрібно будувати на національному, українському ґрунті, але для більшої її ефективності варто запозичува- ти і зарубіжні здобутки видатних педагогів. Найбільш плідний період у діяльності Софії Русової можна назвати період УНР і її роботи у Центральній Раді. Саме у цей період і знаходить своє практичне здійснення програ- ма розвитку національної системи освіти. У першому номері часопису «Вільна ук- раїнська школа» від Комісаріату освіти Софія Русова друкує програмну статтю «Націоналі- зація школи». Побачили світ і її статті та під- ручники «Нова школа», «Перша читанка для дорослих для вечірніх та недільних шкіл», «Початкова географія та методика початкова
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
