Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2012 Марта Тарнавська БУВАЛЬЩИНА Що таке бувальщина ? Це розповіді про події, не видумані, а справжні – те , що справді відбулося. Літературна бувальщина – це звичайно анекдот и з життя славних письменників. Анекдоти, треба пам’ятати, це не видумані жарти, а дотепні історії з життя людей, роз по - віді, які часто кидають додаткове світло на визначні постаті минулого. Я пропоную сьогодні низку таких анекдот із життя, що їх я не видумала з власної фантазії, а зібрала з різних джерел, або з власної пам’яті. У Відні підчас війни ідуть вулицею Бог - дан Нижанківський, письменник і сатирик, що уславився потім під прізвищем Бабай, з това - ришем . Каже Богдан до колеги: “ Слухай, як думаєш: один котлет - вінершніцель, дві кар - топ лини, дві ложки капусти і мале пиво. Все це за дві марки. Це дорого чи дешево?” А колега: “ А де це можна купити , в якому ре сторані?” А Нижанківський на те: “ Т а не можна, ніде нема, але я так питаюся, в теорії...” Після війни, в Ґрацу в Австрії, ідуть ву - лицею два українські письменники. Ростислав Єндик, поет, прозаїк і вчений - антрополог і Євген Лазор, який писав гумористичні фейл е - тони під псевдонімом Черевань. Лазор несе велику течку всю набиту книгами. Каже Лазор до Єндика: “ Слухай, Ростик, потримай мені теч ку, я собі цигарку закурю”. Несе Єндик теч - ку, а Лазор курить. Скінчив курити, ідуть далі, а Черевань течки не відбирає. Каже Єндик: “ Щ о ти собі думаєш? Б ери течку, я тобі не но - сій ! ” А на те Лазор: “ Неси, неси. Там твої кни - ги, які я в тебе позичив. Не лишиш їх чейже на вулиці.” У Філядельфії жила визначна україн - ська письменниця Галина Журба. Вікна її по - мешканн я виходили до двору, де в близькому сусідстві мешкав відомий у Філя дельфії фото - граф Юрій Соловій. Соловій мав проблеми із слухом, але це не перешкодило йому розви - нути досить велике фотографічне підприєм - ство. Галина Журба мала звичку ходити в своїм помеш канні зовсім голою. І от ми з чоловіком підчас одних відвідин звернули ува - гу н а велике вікно сусіда - Соловія. Каже Остап; “ П ані Галино, не ходіть роздягнуті по хаті, бо ось Соловій заглядає із свого помешкання”. На т е Журба: “ Н у то що? Адж е він глухий!” А нглійський письменник Джордж Бер - нард Шоу серйозно захворів. П риятель прий - шов його відвідати і бачить, що пись менник лежить у ліжку і пише. “ Ви хворий, як ви м ожете працювати?” На те Шоу: ,, Але ж коли я одужаю, в мене не буде часу!”. В українській літературі є чимало пись - менників - євреїв. Серед них і такі відомі як Леонід Первомайський, Абрам Кацнельсон, Сава Голованівський, Натан Рибак... Я завжди думала, що вони, як і українські радянські письменники, люди секулярні, невіруючі і такі , що не притри муються релігійних прак - тик. Але ось знайшла такий злободенний вір - шик Сави Головані вського, написаний у 1973 році, в час совєтської нагінки на українську літературу, коли треба було бути особливо обе - режним: Нема мені поблажок і послабин – напевно доля вже моя така... Усе було б гаразд, якби той рабин утяв мені не щось, а язика. Той час в Радянському Союзі славний наш поет - перекладач світової літератури Ми - ко ла Лукаш схарактеризував так: Хоч якби хто хотів, Це ясно кожній миші: час и уже не ті, а стануть ще нетіші . В час , коли Совєтський Союз вислав тан ки приборкувати революцію на вулицях Праги , Микола Лукаш написав такий віршик: Наша Армія Червона не стоїть коло кордона – за кордон іде. Це трудящих українських проти польських, проти фінських партія веде, партія веде. Бритійська акторка Джулі Ендрус в сво їй автобіографії розповідає про такий епі - зод. Це початок її кар ’ єри, 1950 - і роки. Вона грає головну ролю Елаізи Дуліттел в першій постановці музичної комедії My Fair Lady. Вистава на Бродвеї має великий успіх, квитки розпродуються з блискавичною швидкістю, зацікавленим важко їх дістати. І от пара ню йоркських американців отримує поштою ано - німного листа із двома дармовими квитками на виставу. Після короткої надуми вирішують скористати з несподів аного подарунку. Ідуть
Page load link
Go to Top