Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2012 Надія Красоткіна ОСІННІЙ ДЕ НЬ Осінній день. А скільки в нім чудес! Пожовкле листя з дерева летить, Чарує серце синява небес, Легенький вітер в листі шурхотить. Не холодно, не жарко – в самий раз! І тиша йде на землю, наче сон. Теплесенько цілує сонце нас І горнеться, як ласка, до вікон. Та кожен раз стає коротший день, Крилом вкриває землю чорна ніч. Не чуть пташиних вдосвітку пісень, Бо осінь, осінь. Ось у чому річ. Йшов швидкою ходою. Лиш постоли блискали підошвами до сонця, що вигулькнуло з - за го - ри. Десь за якусь годинку гірським плаєм, дола ючи звори з незамерзаючими потоками, густі смерекові вершини, засніжені галявини, добралися до гуцульської ґражди, зустрінуті дзвінким лютим гавкотом кутюги, як гуцули називають псів. Господар загнав жєрву (злий пес) до буди і ми зайшли до хати, в якій зуст - рівся з допитливим поглядом високої струн кої гуцул ки. Побачивши на стінах образи у руш - ни ках, якось несподівано для себе привітався: – Слава Ісусу Христу! Ци дужі? – Навіки слава! Гаразд. Як ви? – пос міх - ну лася привітно ґаздиня, – і до чоловіка: – Ва - си, та проси гостя у правачку. Чого сюди при - вів? Пройшовши сіни, ми опинилися у ве ли - кій світлій кімнаті, де на бамбетлі біля вікна сиділи два міцно збудовані парубки приблиз но мого віку. Привітався з ними. Гос подар запро - сив мене до столу, вкритому ви шиваним обру - сом. Хлопці не забарилися і собі сісти за стіл. – Зараз трохи підхарчуємоси, що Бог послав, а тоди підем межи люди, – промовив господар. Поки я ніяково розглядав стіни пра вач - ки: образи, портрети Т. Шевченка та І. Франка, килими, полиці з різьбленими та мистецьки випаленими гонча рними тарілками, макітра - ми, топірцями, Бог послав нам руками госпо - дині миску будженини, миску холодцю, миску квашених огірків. Господар приніс трилітрову бутлю якогось світлорожевого самогону, гран - часту склянку і нарізав грубими куснями чор - ного домашн ього хліба. Аромат страв нокау - тував мого носа, а живіт відізвався привітним гуркотом, – я ще як вчора повечеряв! Ґазда налив собі в склянку трохи трунку: – То вона така ружева, бо вігнана з ма - лини, не погордуйте. П ’ ю до вас, пане вчите - лю. Аби смо були д ужі! – Гой, дай Боже! – відгукнулися леґіні. Випивши, батько налив знову у склянку і подав мені. Я випив до господині. Самогонка була смачною, пахла малиною, приємно розіг - ріла. Ґаздиня пригубила трунок і сказала за мене другий гуцульський тост: – Шануймос и, бо ми того варті! – Гой, дай Боже! – вигукнув і я разом з хлопцями! – Третій тост поважним голосом прока - зав старший син: – Най вони виздихают! Я на якусь хвилю задумався і признав слушність цього тосту. Багато ворогів у нас розвелося, починаючи від колорадського жу - ка, що нищив на корені бурєшку (картоп лю), до москалів і совітчиків. Час за смачною поживою та трунком проходив в добрій бесіді, а після банушу з бриндзею господарі залишили нас, молодих, пішовши до своєї щоденної праці, то ми з син ами вже обходилися без тостів, запиваючи бануш розводом (гуслянка, розведена дже - рель ною водою). Коли господар зайшов до кімнати, я несміливо нагадав, що нам би пора вже піти з тією скринькою до виборців. Пого - дився з ним, почувши його пропозицію: – Та бе сідуйте тут собі, а я сам швидко збігаю з тією скринькою. Взяв гуцул урну і папери і вийшов. Бачу, що щось там господарює на подвір ’ ї, бігає до хати. Як неприємно було, але почуття обов ’ язку підказує, що треба би вже поспіши - ти. Як в черговий раз господар зайшов до кімнати, я попросив його, щоб поспішився, бо й сонце вже на спочинок почало мандрувати. Господар приносить урну, подає мені і каже: – Вже всьо є гездички, – подивився на мене з усмішкою з - під пишних вусів на мій здивовано - спантеличений вид, бо я зрозумів, що він ніяким чином не міг обійти всіх дале - ких і близьких сусідів, і додав: – всі папе ри вже всередині, ніц си не згубило. – Як так, пане ґаздо, то щиро дякую вам за ваш труд, дякую вам і пані ґаздині за смачну гостину, хлопцям за компанію. Д ай, вам, Боже, доброго здоров ’ я і всіх гараздів! Добравшись з пригодами до виборчої дільниці, бо декілька разів пірнув з головою в сніг з коня, приніс засніжену скриньку на стіл голови комісії і доповів: – Всьо є вже гездички! Я йду спати. Дмитер Слутий .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
