Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2012 Марта Тарнавська БУВАЛЬЩИНА Що таке бувальщина ? Це розповіді про події, не видумані, а справжні – те , що справді відбулося. Літературна бувальщина – це звичайно анекдот и з життя славних письменників. Анекдоти, треба пам’ятати, це не видумані жарти, а дотепні історії з життя людей, роз по - віді, які часто кидають додаткове світло на визначні постаті минулого. Я пропоную сьогодні низку таких анекдот із життя, що їх я не видумала з власної фантазії, а зібрала з різних джерел, або з власної пам’яті. У Відні підчас війни ідуть вулицею Бог - дан Нижанківський, письменник і сатирик, що уславився потім під прізвищем Бабай, з това - ришем . Каже Богдан до колеги: “ Слухай, як думаєш: один котлет - вінершніцель, дві кар - топ лини, дві ложки капусти і мале пиво. Все це за дві марки. Це дорого чи дешево?” А колега: “ А де це можна купити , в якому ре сторані?” А Нижанківський на те: “ Т а не можна, ніде нема, але я так питаюся, в теорії...” Після війни, в Ґрацу в Австрії, ідуть ву - лицею два українські письменники. Ростислав Єндик, поет, прозаїк і вчений - антрополог і Євген Лазор, який писав гумористичні фейл е - тони під псевдонімом Черевань. Лазор несе велику течку всю набиту книгами. Каже Лазор до Єндика: “ Слухай, Ростик, потримай мені теч ку, я собі цигарку закурю”. Несе Єндик теч - ку, а Лазор курить. Скінчив курити, ідуть далі, а Черевань течки не відбирає. Каже Єндик: “ Щ о ти собі думаєш? Б ери течку, я тобі не но - сій ! ” А на те Лазор: “ Неси, неси. Там твої кни - ги, які я в тебе позичив. Не лишиш їх чейже на вулиці.” У Філядельфії жила визначна україн - ська письменниця Галина Журба. Вікна її по - мешканн я виходили до двору, де в близькому сусідстві мешкав відомий у Філя дельфії фото - граф Юрій Соловій. Соловій мав проблеми із слухом, але це не перешкодило йому розви - нути досить велике фотографічне підприєм - ство. Галина Журба мала звичку ходити в своїм помеш канні зовсім голою. І от ми з чоловіком підчас одних відвідин звернули ува - гу н а велике вікно сусіда - Соловія. Каже Остап; “ П ані Галино, не ходіть роздягнуті по хаті, бо ось Соловій заглядає із свого помешкання”. На т е Журба: “ Н у то що? Адж е він глухий!” А нглійський письменник Джордж Бер - нард Шоу серйозно захворів. П риятель прий - шов його відвідати і бачить, що пись менник лежить у ліжку і пише. “ Ви хворий, як ви м ожете працювати?” На те Шоу: ,, Але ж коли я одужаю, в мене не буде часу!”. В українській літературі є чимало пись - менників - євреїв. Серед них і такі відомі як Леонід Первомайський, Абрам Кацнельсон, Сава Голованівський, Натан Рибак... Я завжди думала, що вони, як і українські радянські письменники, люди секулярні, невіруючі і такі , що не притри муються релігійних прак - тик. Але ось знайшла такий злободенний вір - шик Сави Головані вського, написаний у 1973 році, в час совєтської нагінки на українську літературу, коли треба було бути особливо обе - режним: Нема мені поблажок і послабин – напевно доля вже моя така... Усе було б гаразд, якби той рабин утяв мені не щось, а язика. Той час в Радянському Союзі славний наш поет - перекладач світової літератури Ми - ко ла Лукаш схарактеризував так: Хоч якби хто хотів, Це ясно кожній миші: час и уже не ті, а стануть ще нетіші . В час , коли Совєтський Союз вислав тан ки приборкувати революцію на вулицях Праги , Микола Лукаш написав такий віршик: Наша Армія Червона не стоїть коло кордона – за кордон іде. Це трудящих українських проти польських, проти фінських партія веде, партія веде. Бритійська акторка Джулі Ендрус в сво їй автобіографії розповідає про такий епі - зод. Це початок її кар ’ єри, 1950 - і роки. Вона грає головну ролю Елаізи Дуліттел в першій постановці музичної комедії My Fair Lady. Вистава на Бродвеї має великий успіх, квитки розпродуються з блискавичною швидкістю, зацікавленим важко їх дістати. І от пара ню йоркських американців отримує поштою ано - німного листа із двома дармовими квитками на виставу. Після короткої надуми вирішують скористати з несподів аного подарунку. Ідуть
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
