Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 201 2 WWW. UNWLA.ORG 27 110 дол. – Мирон П Дитюк (99), Ірена Глушев - ська. 100 дол. – д - р Роман Білак і Ірена Пискір (29), Emil & Lydia Dochych, Dr Inia I Yevich - Tunstall. 50 дол. – Оксана С Біскуп (03), Helen M Blyskun (98), Дарія Дика. 30 дол. – Марія Боднарс ька (49). 21 дол. – Рената Бігун (28). Спасибі усім за благодійність! Марія Полянська, референтка стипендій СУA, М. Орися Яцусь, скарбник Комісії стипендій СУА. ВИБОРИ У ВЕРХОВИНІ Спомин Напередодні виборів до Верховної Ради недоспаними ночами в голові переплітаються думки з тривогою про майбутнє нашої Бать - ків щини із спогадами, прожитими в краю в ча - си московсько - совіцької окупації. Ніяк не можу повірити сьогоднішній владі, що вибори прой - дуть в чесній боротьбі, бо вважаю, що ще на старість не зовсім з ’ їхав з глузду. Сьогод нішні спадкоємці більшовицької системи мають ве - ликий досвід у фальсифікаціях, про вокаціях та нахабній брехні, не визнаючи нія ких Божих, моральних, чи загально прий нятих людських законів. Тому і снуються головою спогади. Напочатку 60 - х років доля мене, тоді ще молодого вчителя, закинула на працю в саме серце Гуцульщини Верховину (Жаб ’ є). Ши роко відкритими очима вдивлявся в пано раму високих Карпат, прогулюючись дерев ’ я ни ми тротуарами центральної вулиці, що ву жем вилася повз бурхливого Черемоша, вслу хаю - чись в мельодійну говірку верховинців, лю бу - ючись їхньою самобутньою барвистою ношею. Прийшла зима, а з нею і чергові вибо ри. На мій великий подив я отримав повідом лення, що мене обрали до виборчої комісії. Я вже добре знав «виборчу» систему «бльоку комуніс - тів і безпартійних», але не розумів своєї ролі в цій трагіко - комедії. Трагедії тому, що народ був позбавлений дійсного вибору, а про комедій - ність мова п іде дальше. Ще не вивітрились з голови дитячі спостереження за першими ви - бо рами в 1946 році, коли наш народ думав, що, бойкотуючи совіцькі вибори, зможе покращити свою долю. Скільки зну щань, катувань до ка - ліц тва та навіть жахливої смерті перенесли наш і люди в цю криваву не ділю! Їх гнали до виборчих дільниць прикла дами рушниць, за - ліз ними дротами, ламали пальці, які не хотіли брати в руки виборчі бюлетні. Так примусили проголосувати біля 20% зареєстрованих гали - чан, але у газетах написали, що за біль шовиць - ку владу проголо сувало 99,8%. Перед очима й досі стоїть епізод того дня, що я побачив через вікно, яке виходило на вулицю. Серединою дороги два енкаве дис - ти гнали на «вибори» вже старшу жінку. Той солдат, що йшов ззаду, штовхав автоматом жінку в спину так, що вона падала на спину переднього конвоїра. Той повертався і з п ’ я - ним реготом бив її кулаком в обличчя, при - говорюючи: « Не спеші ..., успєєш прагала са - вать,..!» (Матюки пропускаю). Але ті часи минули, люди зрозуміли, що треба сприймати ці «ви бори», як ще одну кріпацьку повинність, байдуже плентались за агітаторами, байдуже вкидали до урни бюлетень з вписаним туди єдиним «кандидатом у дупитата», як насміш - кувато називали «народних обранців». Але повернемось до подій в шістде ся - тих. Коли мені с казали, що мушу ніч проси - діти на виборчій дільниці, щоб хтось не вкрав ( у зв ’ язку з повною відсутністю туалетного паперу в Союзі ) бюлетні, зрозумів, чому я удостоївся призначення в члени виборчої комісії. Нічку за картами та анекдотами провів в компанії м іліціонера та ще двох молодих хлопців – інженера з лісокомбінату та лікаря. Вранці вийшла наверх і друга причина. Зро - зумів, чому мене запитували, чи вмію їздити верхи. До клюбу ввійшли три поважні ґазди і голова комісії сказав нам, трьом молодикам, що на нас чекають осідлані коні і їх господарі, щоб ми об ’ їхали далекі присілки, звідки лю - дям далеко йти до виброчої дільниці. Я чемно привітався зі своїм провід ни - ком за руку, взяв урну, запечатану сургучем, пачку бюлетнів із списком виборців і вийшов у морозний світанок. Гуцул підвів мене до неве - ликого, але міцного коника, осідланого дере - в ’ яним сідлом і вкритого грубим вовняним ліжником. Повівши очима, шукаючи другого коня, я запитав: – Пане ґаздо, а де ваш кінь? – Та я, пане началнику, піду перед ва - ми показувати дорогу, мені пішки легше. – Я не є начальник, я вчитель, – ніяко - во поправив я господаря. Господар рушив в гори, коник за ним.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
