Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО ПРИЛІТАЮТЬ ПТАХИ, ЯК ПІСНІ Народна художниця Марія Пантелеймонівна Буряк народилася 16 серпня 1935 року в селі Ковалині Пере- яслав-Хмельницького району на Київщині. Закінчила чотири кляси Ковалинської семирічки. Далі освіту здобувала самотужки, бо недуга прикувала її до візочка. Вишивала вона, писала, та свою долю поєднала з декоративним розписом. Твори видатної української мисткині тепер є в багатьох музеях, державних та приватних збірнях. Вона — член Національної Спілки Художників Укра- Живе в тому самому Ковалині, в якому й наро дилася. А хата її у лісі, над берегом Трубежевої доньки - Карані. А вікно її дивиться на широку долину, повну таїн. Ось розтануло руде торфо вище, дивні торфодобувні машини перетвори лись на птахів та й знялися за мерехкий обрій. З легкого туману виросли високі зажурені верби, гнучкі лози. Подув долішній вітрик - заколи вався зелений луг, забуяв, загомонів пахучими голосами всього квітучого і співучого. А при самісінькій землі, над синьою Каранню задзе- леніли рожеві дзвіночки раннього дитинства. Ой, одгукали вони, одводили потайними стеж ками несходимого лугу, одлунали над зачаро ваними тиховодами славної колись річки, од- шелестіли, осипавшись на мальовані крильця метеликів. Ті дзвіночки чути в долоньках мали ни, в віночках ромашок, у пломінцях бузькового вогню; в синьому, червоному, білому, жовтому, але такому палахкучому цвітінні, в незгасаючо- му буянні літа. Квіти є квіти. Всі вони хочуть цвісти. Вони зливаються воєдино і творять нові дива цього чарівного світу, що так заворожив кольоровим співом вразливу душу дівчини. Той дальній спомин (“Рожеві дзвіночки над Каранню”) стукає часто Марії в причілкове вікно і кличе шукати веселі ті квіти й пісні, що дзвіночки ранні колись розгубили, гукає линути на журавлиних крилах понад лугом, понад Каранню, понад своєю нелегкою долею, зове боротися зі своєю недугою. I тоді в її хату крізь синє вікно вплива на човні літній ранок (скільки щирого золота, скільки сяйва у щедрій душі!). І поселяється на папері веселий вінок, що ввібрав у себе всю красу високого дня. Сім великих квіток, гроно синього винограду, квіточки, пуп’янки - все росте, розвивається. На буйному зелі синій птах - ранок - здійняв крила, защебетав до всього світу, пробудив до роботи усе живе. А скільки барв оживає під руками цієї відомої художниці - Марії Буряк! Скажімо, тільки образ буйної зелені твориться за допомогою кількох зелених, а також синьої, червоної, чорної, рожевої, білої, вишневої, вохристої, коричневої та багатьох інших фарб... От вам і зелень, от і зело! Щедроти рідної землі, її снага, благодать і надхнення, людина і священна її материзна - ось найболючіші теми і думи художниці, образи поетичної мови майстра. Прилітають птахи, як пісні, і промовляють до неї дзвінкими словами. Лунають в господі задушевні пісні і сходять із перст її чарівними птахами... Ось із (як і в Катерини Білокур, в Марії один із улюблених прийомів композиції - віночок), буйного вінка явилася синя птаха - мати. Вона годує двійко своїх діток. Саме одно му кладе в дзьоб три сині ягоди. До речі, колір в художниці несе глибокий змістовий заряд. В неї часто колір виступає як суть художнього образу. Як, скажімо, у картині (“Материнські клопоти”) Марія Буряк.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
