Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГОЛУБЧИКИ З НЕФРИТУ Між моїми пам’ятками, якими дорожу, стоять голубчики з нефриту. їх подарувала мені добра товаришка Оксана Панасюк-Команов- ська. Дивлюся на голубчиків і пригадую собі, коли я з нею вперше познайомилася. О, це було дуже давно! Ми зустрілися 1952 р. на першому пластовому таборі в Америці біля Честеру в Пенсильванії. У той час до Америки напливала третя хвиля так званих українських біженців. Вони були позбавлені свого майна, професійних позицій, родини і Батьківщини. Переживши жорстокість Другої світової війни, вони вичі кували незнаної долі у так званих “DP” таборах. Урешті рушили в дорогу військовими кораблями через широкий океан у незнаний край. Тут на землі Вашінгтона, не знаючи мови, працюючи на підрядних малоплатних роботах, почали нове життя. Однак дух наших батьків ніхто не подолав. Почали організовувати українську громаду. Відновився Пласт і Пластові курені, в числі яких був курінь “Перші стежі”. Саме цей курінь підготував табір у Честері, який називався „Соняшний промінь”. З того часу наші стежки, Оксани і мої, перетиналися час до часу. Спочатку Оксана, будучи кілька років старша за мене, була моєю виховницею, далі, коли я вступила до „Перших стеж”, ми стали дружити. Коли я вийшла заміж і переїхала до Філядельфії, з Оксаною зустрічалася частіше. Ми влашто вували мистецькі виставки в пластовій домівці, * D isplaaced Persons - біженці, які зреклися сво го походження, бо не хотіли повертатися “на родіну” до УРСР. подорожували з клюбом Товариства українських інженерів, урешті були у тій десятці жінок, яка почала 67-й Відділ Союзу Українок Америки. Оксани вже нема. Після хвороби Оксана відійшла від нас. Залишилися спогади. Оксана була як голубчики з нефриту - скромна, але цінна. Не пригадую собі чи вона коли-небуть підносила голос. Була дуже працьовита. Багато працювала в Пласті. Вже поважно хвора, ще збирала зголошення на пластовий “Табір пта шат”, який влаштовував на Союзівці наш курінь. Оксана залишила нам ще одну пам’ятку - це дитяча книжечка “Хатка на ялинці”, якою Оксана дорожила з дитинства. Коли її родина жила на Донеччині, де Оксанин батько був гір ничим інженером, а мати учителювала і були вони далеко від рідних, то ця маленька укра їнська книжечка була для Оксани одинокою розвагою. Тепер цю книжечку перевидали спіль но „Перші стежі” й чоловік Оксани Михайло Комановський. Велике число примірників розда ли дітям в Україні від 67-го Відділу СУА, якого Оксана Панасюк-Комановська була однією з засновників. Тепер розпродуємо книжечку в крамничці Відділу і по базарах та імпрезах, де діє крамничка, прибуток з якої призначено на Український Музей в Нью-Йорку. Оксана Панасюк-Комановська за фахом була хемік, закінчивши Дрексель університет у Філядельфії, вона довгі роки працювала в Дер жавному дослідному агрокультурному департа менті біля Філядельфії. Була також членом Това риства українських інженерів Америки (Відділ у Філядельфії). Оксана багато подорожувала, любила му зику й театр, а найбільше любила город і квіти. У неї вікна були закладені різноманітними афри канськими фіялками, мімозами та іншими цінни ми рослинами. А мене найбільше захоплювало одне з Оксаниних улюблених занять, а саме її пристосування української тематики до шиття американських ковдерок із різноманітних мате ріялів. Оксана також розказувала багато цікавого про своїх рідних в Україні, які мешкали там ще перед війнами. Так, Оксана була жартівлива, талановита і розумна подруга. Іноді мені її бракує. Тоді я приглянуся тим гарним голубчикам із нефриту, пригадаю собі ніжний Оксанин голос, цікавий
Page load link
Go to Top