Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Софія МАЙДАНСЬКА .. .У ТОБІ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШУСЯ' Світлий образ Наталі Кащук зринув у моїй пам'яті з каламутного нурту кінця семидесятих найдра матичнішого минулого століття, семидесятих, які називають часами застою, коли тисячі, занурених у багно великих і малих компромісів, дихали через очеретину, щоби не захлинутись рудою тванню першотравневих парадів, що вже бубнявіли перед чуттям Чорнобиля. Життя - це низка ви падковостей, що супрово джують нас од самого на родження аж до смерти. Не- передбачувана, ірраціональ на, стрімка течія підсвідомос те завжди виносить саме на ту купину, яка врешті виявляється єдино можли вою, рятівною опорою в хаосі первісних люд ських пристрастей. Ім'я поетеси Наталі Кащук уже було добре відоме в колах шанувальників високої поезії, наколи 1977 року наші дороги перетнулися в конференцзалі київського Будинку літераторів, на "полі" обговорення моєї першої поетичної збірки "Мій добрий світ". Пригадую - стан був такий, гейби в груди хтось уклав колючу кулю морського їжака і більше скидався на біоло гічний страх, при якому слід було готуватися до оборони себе, як різновиду малих, безборонних, ще невідомих земних істот. Довкола довгого овального столу зібралися старійшини поетич ного цеху, і перші хвилини мовчазного, суворого споглядання, які здавалося тривали безконечно, були нестерпні. Між старійшинами сиділа єдина жінка з красивим, тонко різьбленим обличчям, якому, як на мене, зовсім не пасувала вчи тельська строгість. На щастя, неприступність верховного поетичного суду була позірна, і вже наступної миті од відчуженої захмареності не лишилося й сліду. Проте, задля "букви" уста лених правил: похваливши, все ж годилося вис ловити і критичну думку, особливо коли дебю тантка чекала на вихід книжки у світ цілих сім років і на це були вагомі причини: збірка моло дої письменниці була укладена з верлібрів, а ще - не мала "паровоза". І коли ре дактор, скрушно похитавши головою, зауважила, що без нього книжка не поїде, почула наївне: “А що таке паровоз?" Ошпаривши глузливим пог лядом, засміялася: "Слева молот, справа серп - зто наш советский герб, хо- чешь жни, а хочешь..." І саме цей перший вірш, оснащений тягловою силою імені вождя пролетаріату, наразився на критичну оцін- У ку Наталі Кащук. Загалом позитивно одізвавшися про мою збірку і сумлінно проаналізувавши кожен цикл, після дещо терпкої паузи вона раптом висловила сумнів стосовно назви першого "паровозного" вірша, яка видалася їй непереконливою, оскільки, одсікши заголовок, він становив нагромадження ряду позитивних якостей і рис, які можуть так само характе ризувати стереотипний образ будь-якого пози тивного героя. Цей курйозний випадок спричи нився до нашого знайомства і тривалої дружби. Як згодом виявилося, Наталя Кащук вва жала себе дочкою Поділля, де в Кам'янець- Подільську минуло її дитинство. Потім, значно пізніше, згадуючи жінку, яка із "сутінків болю" раз у раз виносила свою любов, мене не по кидало відчуття, яке буває хіба що у сні, коли аж до тупого млоїння в серці чекаєш когось найдорожчого, вже відчуваєш його тут, поруч, за дверима, вже впізнаєш рідний голос та коли заходиш до кімнати - нікого нема... Коли призначення привело мене до містич ного міста, що, наче химерна птиця, вчепившися лазурями у край прямовисної стіни каньйону над первозданним Смотричем, дихало вологою тем рявою віковічних замкових підземель - була приголомшена реальністю, яка, здавалося, роз тане в повітрі, насиченому запахами перезрілого
Page load link
Go to Top