Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГОЛУБЧИКИ З НЕФРИТУ Між моїми пам’ятками, якими дорожу, стоять голубчики з нефриту. їх подарувала мені добра товаришка Оксана Панасюк-Команов- ська. Дивлюся на голубчиків і пригадую собі, коли я з нею вперше познайомилася. О, це було дуже давно! Ми зустрілися 1952 р. на першому пластовому таборі в Америці біля Честеру в Пенсильванії. У той час до Америки напливала третя хвиля так званих українських біженців. Вони були позбавлені свого майна, професійних позицій, родини і Батьківщини. Переживши жорстокість Другої світової війни, вони вичі кували незнаної долі у так званих “DP” таборах. Урешті рушили в дорогу військовими кораблями через широкий океан у незнаний край. Тут на землі Вашінгтона, не знаючи мови, працюючи на підрядних малоплатних роботах, почали нове життя. Однак дух наших батьків ніхто не подолав. Почали організовувати українську громаду. Відновився Пласт і Пластові курені, в числі яких був курінь “Перші стежі”. Саме цей курінь підготував табір у Честері, який називався „Соняшний промінь”. З того часу наші стежки, Оксани і мої, перетиналися час до часу. Спочатку Оксана, будучи кілька років старша за мене, була моєю виховницею, далі, коли я вступила до „Перших стеж”, ми стали дружити. Коли я вийшла заміж і переїхала до Філядельфії, з Оксаною зустрічалася частіше. Ми влашто вували мистецькі виставки в пластовій домівці, * D isplaaced Persons - біженці, які зреклися сво го походження, бо не хотіли повертатися “на родіну” до УРСР. подорожували з клюбом Товариства українських інженерів, урешті були у тій десятці жінок, яка почала 67-й Відділ Союзу Українок Америки. Оксани вже нема. Після хвороби Оксана відійшла від нас. Залишилися спогади. Оксана була як голубчики з нефриту - скромна, але цінна. Не пригадую собі чи вона коли-небуть підносила голос. Була дуже працьовита. Багато працювала в Пласті. Вже поважно хвора, ще збирала зголошення на пластовий “Табір пта шат”, який влаштовував на Союзівці наш курінь. Оксана залишила нам ще одну пам’ятку - це дитяча книжечка “Хатка на ялинці”, якою Оксана дорожила з дитинства. Коли її родина жила на Донеччині, де Оксанин батько був гір ничим інженером, а мати учителювала і були вони далеко від рідних, то ця маленька укра їнська книжечка була для Оксани одинокою розвагою. Тепер цю книжечку перевидали спіль но „Перші стежі” й чоловік Оксани Михайло Комановський. Велике число примірників розда ли дітям в Україні від 67-го Відділу СУА, якого Оксана Панасюк-Комановська була однією з засновників. Тепер розпродуємо книжечку в крамничці Відділу і по базарах та імпрезах, де діє крамничка, прибуток з якої призначено на Український Музей в Нью-Йорку. Оксана Панасюк-Комановська за фахом була хемік, закінчивши Дрексель університет у Філядельфії, вона довгі роки працювала в Дер жавному дослідному агрокультурному департа менті біля Філядельфії. Була також членом Това риства українських інженерів Америки (Відділ у Філядельфії). Оксана багато подорожувала, любила му зику й театр, а найбільше любила город і квіти. У неї вікна були закладені різноманітними афри канськими фіялками, мімозами та іншими цінни ми рослинами. А мене найбільше захоплювало одне з Оксаниних улюблених занять, а саме її пристосування української тематики до шиття американських ковдерок із різноманітних мате ріялів. Оксана також розказувала багато цікавого про своїх рідних в Україні, які мешкали там ще перед війнами. Так, Оксана була жартівлива, талановита і розумна подруга. Іноді мені її бракує. Тоді я приглянуся тим гарним голубчикам із нефриту, пригадаю собі ніжний Оксанин голос, цікавий
Page load link
Go to Top