Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
15 березня ц. р. союзянки 33-го Відділу СУА прийняли участь в засіданні Дискусійного клюбу, присвяченого пам’яті о. Володимира Лиска, відданість якого Греко-Католицькій Церкві була зразком для власних дітей, а його спомини „Без зерна неправди” дороговказом для майбутніх поколінь. Священик Володимир Лиско (1882-1964), батько нашої довголітньої союзянки, членки Дискусійного клюбу Люби Лешньовської, мав багато чого розповісти своїм нащадкам, нелег ким було його життя. Доповідь про його життєвий шлях виголо сила також наша союзянка, членка Дискусійного клюбу Люба Мичковська. У доповіді відобра жені головні моменти життя о. Володимира - його студентські роки у Львівській Духовній Се мінарії, участь у культурному та громадському житті, короткі перебування в Хорватії, Словенії, написання німецькою мовою дисертації в Інс- бруку (Австрія), далі висвячення на священика у 1910 році, душпастирство в Олеську, Городку, історичні події того часу... На цьому доповідачка зупинилася докладніше. Після Першої світової війни Галичина опи нилася під Польщею, яка з усіх сил намагалася вкорінити там свою Церкву. Після Другої світо вої війни вже Росія одним з головних своїх зав дань вважала перевід Греко-Католицьких Цер ков на російське православ’я. Люди опиралися таким намірам. Російська влада справедливо вва жала центром такого опору Церкву і вимагала першого кроку від священослужителів. Саме опір о. Володимира Лиска втручанню будь-якої влади у релігійне життя українців і був причи ною його неодноразових ув’язнень, фізичних знущань, постійних обшуків, провокацій та 10- літнього ув’язнення. Терпів він і за Польщі, і при російській владі. У доповіді М. Мичковська докладно роз повіла про всі репресії, яких зазнав о. Володи мир, підкресливши, що хоч і повернувся він недужим із заслання, але дух його залишився незламним. Таких випробувань у ті часи зазнав не тільки о. Володимир, але він став особливим прикладом для своїх дітей. їх в родині було семеро - дві дочки та п’ятеро синів. Один із них, Ігор, відбув сім років заслання на шахтах Воркути, другий - Маркіян, загинув під час облави у лавах УПА, Михайла було поранено в рядах 1-ої Української Дивізії, він перебував у полоні в Італії, потім емігрував до Канади. Най- трагічніша доля випала Романові, який пішов дорогою батька і став священиком. Ще під час навчання Роман був улюбленим студентом рек тора Семінарії Иосифа Сліпого. Ставши свяще ником, він виправдав цю любов і довіру, кате горично відмовившись підписати згоду на пере хід у російське православ’я. Через це зазнав страшних психічних і фізичних страждань у в’язниці й збожеволів. 2002 року Папа Римський Іван Павло II зачислив о. Романа до лику Блаженних. У 2006 р. минає 60 років від переходу Гре- ко-Католицької Церкви у підпілля. Власне, тому засідання Дискусійного клюбу й було присвя чено не лише пам’яті батька нашої союзянки - його життя це одна зі сторінок історії нашої Церкви, а подвиг його сина - її продовження. У дописі про це засідання не можна обме житися лише кількома рядками повідомлення, що чергове засідання відбулося. Не вдаюсь у подробиці життєвого шляху всіх дітей о. Володимира, але всі вони виявили патріотизм, посвяту своїй землі, вірність своїй Церкві та надзвичайну пошану до імени свого батька. Засідання Дискусійного клюбу було пов ністю підготовлено союзянками 33-го Відділу і відбулося при їхній активній участи. Ніна Сікора, пресова референтка Відділу. СОЮЗЯНКИ 33-го ВІДДІЛУ В ДИСКУСІЙНОМУ КЛЮБІ Наприкінці ведуча подякувала всім вико навцям за вдалі виступи, а присутні нагородили їх гучними оплесками. Подякувала ведуча також голові Відділу за довголітню працю і вмілий провід та громадянству за цілорічну щиру під тримку. Задоволені гості дякували союзянкам, що так величаво кожного року вшановують пам’ять нашого Пророка Тараса. Свято закінчили Слав- нем України. Ольга Городецька, імпрезова референтка 65-го Відділу СУА у Нью-Брансвіку, Н. Дж. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
