Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Так склалося, що моїми першими київ ськими друзями були не письменники і навіть не музиканти, а хірурги, що практикували в Київ ській клініці серцевої хірургії, яку ще називають клінікою Амосова. Там працював мій добрий товариш, із яким ще студенткою Львівської кансерваторії я познайомилася під час однієї карпатської подорожі. З того часу по сьогод нішній день тривають ці приязні, вивірені часом контакти. Та іноді здається все, що мене єднає із цими прекрасними, сильними духом людьми, зав'язувалося не задля мого, досить невдалого особистого "не"-щастя, а лише для того, аби на решті саме тут я наздогнала Наталю - дослухати Лебедину пісню її останньої рокованої любови: вщерть наповнивши нею своє змучене серце, вона несла його уважно, щоб не розхлюпати й краплини солодкої муки і, спіткнувшись на найвищому щаблі, розбила, окропивши нас усіх зорепадом своєї мрії. ...Так це просто і звично: Померти, не бути, Бо долоні твої, Як відпущення болю і страху, На моєму обличчі, На страдній моїй душі, І якщо мене вже не стане, Переллюся у тебе, любий, У тобі назавжди залишуся... Закінчення зі стор. 8 Бабуся Секлета була рада нам, стала пригощати та розпитувати про все. Під вечір мама з поля прийшла і батько пізпіше приїхав, - а я вже й оженився”. Зрозуміло, що й містечко дуже швидко дізналося про ту „таємницю” Володимира та Лесі, але, як пише автор спогадів, „ніхто чомусь не вдарив па сполох. Леся гарно вчилася, педагоги її любили”. А наступного літа, дочекавшись поки Лесі прийшов виклик на навчання з Одеського педагогічного інституту, справили весілля. Далі було довге, щасливе життя, збудоване на щирому коханні, про це й свідчить товстий томик спогадів поета, героїнею яких і є Леся, мистцеве Сонечко. Кохання яке триває, бо й далі живе у душі поета „далеким відлунням своїм” і відзивається у його слові. Ще хоч хвильку побути на цьому обніжку - І далеке відлуння своє дожену, перейму... Дощ осінній прийшов на тонюсіньких ніоісках, Пожалітися хоче, - не знає кому. Я його приголублю, розраю, утішу, Щоб зітхнувши дитинно, у мене на грудях затих. Відбулося. Минулося. Пішло найрідніше. Відлюбилось. Одмучилось. Більше не буде таких. Дощ з тобою, мій світе, вмира по краплині, Він до цього ще так не вмирав, як тепер. Тільки нипеньки-иині Назавжди помер.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
