Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
літа. В один з таких погідних днів я позна йомилася з професором Кам’янець-Подільського педінституту Євгенією Ґінзбурґ, блискучим знавцем історії зарубіжної літератури, яка мешкала на одній із затишних вуличок міста і на той час була вже на пенсії. Вона знайомила мене із скарбами своєї книгозбірні, а потім, попросивши прочитати їй дещо зі своїх поезій, спитала, чи не знайома я з творчістю відомої української поетеси Наталі Кащук. Довелося щиросердо зізнатися: віршів поетеси не читала, хоча під уважним, ледь сприкреним поглядом професорки відчула, що починаю фатально чер воніти. Прощаючись, професор Ґінзбурґ подару вала мені томик вибраної лірики Петрарки у перекладі А. Ефроса, виданий 1953 р. Цей томик з написом "На добру й довгу згадку... Софії з найкращими побажаннями натхнення, творчої наснаги, щастя! ЗО серпня 1974. Є. М. Ґінсбурґ" став для мене взірцем перекладацької майстер носте, по якому я вивчала канони класичних віршованих форм. А тоді, в мить мого юначого зніяковіння, не могло навіть спасти на думку, що до мене тут, у цій, закладеній стосами книжок і припорошених "антиків"1 кімнаті, малій шко лярці Наталі вперше розкрилася краса поетики Шекспіра, Верхарна, Г ю ґо . Із бездонного книж кового моря дівчинка спрагло діставала все нові й нові томи Стендаля, Теккерея, Вальтера Скотта, Ґете, Шіллера, Рільке, вглиб - аж до хроніки часів Карла XII. Я чомусь переконана, що і на сторінках подарованого мені томика Петрарки зберігся дотик її пальців. Іще з однією винятковою жінкою, яка зуміла розбудити в дитячій душі майбутньої поетеси глибоку любов до Батьківщини, мені довелося познайомитися кілька років тому. І коли Тамара Сис відкрила переді мною "мальо вану скриню" подільського фолкльору, до якої вона впродовж цілого життя збирала непере- бутні скарби мови рідного краю, - я вже знала, що в цій скрині зберігався й Посаг моєї дорогої Посестри. Ще й не благословлялося мені на поезію, коли сила примхливої Долі привела Наталю Кащук на Буковину, де вона вступила на філо логічний факультет Чернівецького університету. Певно тоді, коли зойком зраненого серця вих люпнувся біль першого нерозділеного почуття і Наталя написала своє "Прощання": Ти для мене, коханий, Ніколи померти не зможеш І забутись не зможеш, Бо нам забуття не дано... - я, мала, вперше взяла до рук скрипку. Пізніше, в Києві, дізнавшися про мій бу ковинський родовід, усміхнувшись тим непов торним смутком Богородиці, Наталя спитала, чи знаю Анатолія Добрянського. Звісно, викладача катедри української літератури Чернівецького університету я добре знала - про нього, як про культуролога-енциклопедиста в Чернівцях ходи ли легенди. На початку шістдесятих це була чи не єдина "кульова блискавка" потужного, дина мічного інтелекту, яка обсмалила не одні насуплені брови наполоханих компартійних функціонерів. Його лекції збирали небувалу за кількістю фанатів-адораторів авдиторію, і навіть у нас, в садгірській середній школі No 32 стар шокласниці були закохані не в Ален Делона, а в Анатолія Добрянського. Через багато років на високому березі Дніпра, біля Софії Київської мені довелося по чути драматичну сповідь моєї дорогої Посестри, яку можна хіба що порівняти з "Листом незна йомки" С. Цвайґа, та вона ще трагічніша, бо благородний герой не прийняв дівочої жертви. Не раз, приїжджаючи до Чернівців, я зустрічалася з професором Добрянським. Зда валося - він ладен був неба прихилити кожному, хто був обділений незрадливим братнім теплом, хоча сам залишався самітником. Ми жваво, ба навіть безтурботно бавилися бісером дев'яти Аполлонових муз, та серпанку, за яким ховалася зболена тінь Жінки, воліли не торкатися... Не давно він пішов... полетів на Її голос: Тільки очі твої, І ніким не ціловані руки, Та далекі світи, І далекі незнані світи... Так, навіть не здогадуючись, я із самого дитинства йшла слідом за нею і ці кілька кроків, чи років, які завжди розділяли нас, досі викли кають у пам'яті прикре відчуття тиші порож нього перону, яка довго ще після відходу експреса зберігає невловимий, щемний дух при сутносте найдорожчої людини. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
