Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
еону, де гуртувалися статисти херсонських земств. Тут Людмила Василевська заприяте лювала з родинами письменника Д. Марко- вича та О. Русова. Непросте життя Людмили Василев- ської зробило її людиною надто терпеливою та невибагливою до себе, такою вона залишалася все життя, не надаючи значення своїм віршам. Вони були для неї її власною піснею, в них вона вимовляла свою душу і неодноразово відповідала тим, хто нагадував про друк: “Нащо людям знати про те, що там десь над Дніпром скиглить “Чайка” й виспівує свою тугу?” Андрій Конощенко у своїх споминах про Людмилу Василевську писав, що вдачу її тиху та лагідну сформувало важке життя. “Після закінчення школи довелося їй служити вчителькою по чужим людям і пристосовувати своє життя до чужих звичаїв, співати пісню того, на чиїм возі сидиш. Вже на перших порах життя їй прийшлось таїти свої мрії та бажання, бути “тихою та мирною”, як вона казала, такою самою, якою вона здавалася нам після шлюбу з Василевським”. Коли у Людмили Василевської наро дилося троє дітей, ніколи вже й було заглянути за поріг; життя стало суворе серед убогих матеріяльних обставин. Скільки жінок попри носило на цей вівтар свої найкращі сили, ідеалістичні змагання, таланти! Людмила палко любила своїх дітей та дбала більш усього про їх освіту: старша донька Оксана закінчила медицину у Франції, син Славко, улюбленець матері, - Київський політехнічний інститут, донька Наталка - Вищі жіночі курси у Києві. Чоловік Людмили, Теофіл Василев- ський, працівник завзятий, громадський діяч, не співчував постійним змаганням своєї дру жини до краси та світла. “Чула душа Людмили Олексіївни, - писала Софія Русова, - билась, як у клітці, боячись розбити щастя чоловіка. Коли діти повиростали, вона перейшла до сина в Київ, а про чоловіка стала дбати її молодша сестра”. Надзвичайно важкими були останні роки життя, коли вона, розбита паралічем, жила у старшої доньки в селі Германівці, де і померла 13 березня 1927 р. Людмила Василевська була жінкою висо кої культури. Вона постійно шукала чогось світлого, великого в житті й ніяк не могла за довольнитися буденними обов’язками жінки- господині. Дуже скромна, вона не йшла в гро мадський вир, а намагалася втамувати свої терпіння спокійним, вдумливим життям, своєю поезією та музикою, яку надзвичайно любила. Її пам’ять зберігала величезну кіль кість пісень, які збирати почала ще у манд рівках з батьком-священиком, а потім співала зі своїми дітьми. “В її пам’яті, - згадував Андрій Конощенко, - збереглися київські пісні з Нестерівки (Олександрівського повіту), Мар’янівки (Ананівського повіту), околиць Голої Пристані й Збур’ївки (Дніпровського повіту) і, особливо, з околиць Королівки (на Фастівщині). Музичної освіти вона не мала, проте ж точно передавала не тільки основну мелодію пісні, а й численні іноді її варіації. Починала вона тихо співати основну мелодію, після того, як я було запишу ту мелодію й для перевірки починаю її наспівувати, вона почи нала передавати варіяції й підголоски. Спершу мені здавалося, що вона їх творить сама - так їх було багато. Пізніше ж, перевіряючи свої зошити з “народних уст”, я переконався, що у варіаціях і підголосках вона точно передавала народну пісню. Вона передавала не тільки форму пісні, але її душу. Чудовими були її лібретто до дитячих опер. Лібретто до опери “Коза-Дереза” нею було написано за два дні. Музику до опери написав Олександр Русов і вона вже в 1886 р. була виконана в Херсоні дитячими силами, а за фортепіяном була Софія Русова. Надруковано ж було цю оперу пізніше в Галичині, в обробці М. Лисенка. Опери “Зима та Весна” і “Пан Коцький” були написані, вже як авторка була в Києві”. На літературну ниву Дніпрова Чайка виходить у 80-х pp. - жахливий історичний період для України. Усе заборонено, зать марено обрій, нема виходу. Даремно закликає Драгоманов з далекої Женеви, даремно зма гається викликати в народі завзяття, вивести на певний шлях політичного опору. На Україні панує зневіра й розпука. Можливо тому і виникає символізм у творчості Дніпрової Чай ки. Море, Дніпро та власні душевні пережи вання стають джерелами творчости Людмили Василевської. 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
