Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ницею”. Етнографічна література подає відо мості про те, що слово „боги” в значенні „ікони” вживалось серед слов’ян як північних, так і південних. Як справедливо зазначав Павло Жолтовський, в основі специфіки селянського іконопису лежить уподібнення християнських понять з колишніми поган ськими. Функції давніх божеств переходять до християнських святих. У фолкльорі сонце, місяць, вітер замінюються Богом, Христом, Богородицею, апостолами, святими мучени ками. Саме цей світогляд, далекий від кано нічного церковного християнства, став харак терним для українського селянства майже до XX століття. Зображення ликів святих на селянських іконах помітно відрізняється від письма про фесійних та церковних малярів. Вони спро щені й наближені до облич сільських чоло віків, жінок, дівчат. Одяги тільки деякі умовні, а більшість нагадують селянське вбрання. Щоб зрозуміти інтерпретації цих образів, треба пам’ятати, що вони складалися не так на основі церковних джерел, як на підставі легенд, переказів українського села. Не дивно, що церковна влада всіляко намагалася зупи нити розповсюдження наївного малярства богомазів: вона забороняла або реґляменту- вала появу образів, лики яких надто зачорнені і мали неправильні пропорції. Але з того нічого не вийшло. Як писав І. Даниленко в журналі „Пчела”, „...років більше десяти, в Київській губернії, місцева єпархіальна влада реґляментувала цензуру ікон - і що? Щепки- образи мають тут таке саме повнокровне громадянство, як і раніше...”. Особливе значіння образів у світогляді селянина підкреслює їхнє розташування в хаті. Ікони тримали на центральному місці, на покуті, „...під стелею на тій стіні, де стояв стіл. Над столом завжди прибивали „божник”, що досягав інколи аршинів зо три і завжди прикрашався різьбленням”. На поличці- божниці розміщувалася основна пара образів - „благословення батьків” або „головні боги”. Якщо в хаті було більше ікон, ніж вміщу валося на божниці, а традиційно їх було від двох до десяти, то розвішували по кутах хати та стінах. На образи чіпляли рушники, „щоб боги не були голі”, в значенні „убогі”, „бідні” (записано в с. Івківці, Чигиринського р-ну). На свята це були яскраво вишиті полотняні руш ники, а в піст їх замінювали скромнішими. На період посту ікони на покуті завішували прос тою тканиною - занавіскою. Закривали образи також під час гулянь, „щоб не було гріха”. На божницю за образи клали дарник - пучок або вінок з колосків, що залишався від обжинок, страсну свічку, а також ставили свячену воду, інколи свячену вербу та сухі квіти, а біля ікони або кількох ікон вішали лампадки, які запалювали на великі свята, а також під час служби в церкві. Мальовані образи були присутні при найголовніших подіях життя людини: наро дженні (дитині дарували іконку разом із хрестом), весіллі (парою образів благослов ляли на шлюб), похороні (образи клали в домовину на далеку дорогу, образи роздавали в дар за упокій померлого). В інших родинних обрядах „боги” також мали ритуальні функції: іконою благословляли в рекрути, на чумацтво („став я на коліна, поцілував спаса й хліб, батька та матір у руку’ сказали мині батько свою чумачу заповідь...”). До ікони молилися й просили засту питися, допомогти, благословити у багатьох життьових ситуаціях. Звертання до богів зустрічаємо у текстах замовлянь, плачах, народних молитвах. Анастасія Ткаченко з Івківців Чигиринського району призналася нам, що вона молиться здебільшого до св. Миколи і проказала таку молитву: Просю тебе, Угодник Божий, Святий, великий Миколай, Життєйські в горі потопають, Ти руку помочі подай. К твоїй іконі припадаю, Просю: Угоднику, спаси. Просю, тебе, Угодник Божий, Молітву Богу однеси. Кругом мене окружають, Преграждають всі путі, Мені гибелі желають, Щоб мені в блаженство не прийти. Но ти, Угоднику великий, Усім являєшся родной. Просю тебе, Угодник Божий, 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top