Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
by Phyllis Howard Kenberger. San Francisco: Chronicle Books, 1997]. В бібліотеках США, згідно із ком п’ютеризованим каталогом мережі RLIN, зареєст ровано понад сто різних видань щоденника і листів Марії Башкірцевої і не меншу кількість різних видань про неї. У Франції пару років тому заходом товариства, що називає себе “Колом приятелів Марії Башкірцевої”, почали видавати факсимільне видання оригінального щоденника, який зберіга ється в Національній бібліотеці Франції: вже вийшло декілька томів за редакцією Жінет Апостолеску. [Marie Bashkirtseff: Mon journal: texte integral. Transcrit par Ginette Aposyolescu]. В Ніцці є вулиця Марії Башкірцевої і фонтан, названий її іменем, а в музеї — не тільки кілька її власних малюнків, з авто портретом включно, але й портрети самої Марії, роблені іншими малярами і скульпторами; в Парижі, на цвинтарі Пассі, де Марія Башкірцева похована, є велика каплиця з візантійською банею і правос лавним хрестом — гробівець-пам’ятник, внутрі яко го велика незакінчена її картина, і музейний закуток — відтворення її мистецької майстерні. Для відзна чення сторіччя смерти Марії Башкірцевої в Парижі 1984 року видали срібну медаль роботи мистця Одетти Тісон-Мішель. Хто була Марія Башкірцева? Народилась 24 листопада 1858 року* в Гавронцях, біля Полтави. Батько — Констянтин Башкірцев, син генерала, поміщик, згодом обраний на голову (“предводите- ля”) полтавського дворянства. Мати — Марія Бабаніна із давнього дворянського роду з домішкою татарської крови. (“Баба Ніна”, каже Марія Башкірцева, це слова татарської мови). Два заможні землевласницькі роди України з хуторами, маєтками і селами недавніх кріпаків. Констянтин Башкірцев любив балі, полювання та любовні розваги поза подружжям; молода пані Башкірцева, проживши в Гавронцях всього пару літ, одного разу забрала маленьких дітей Павла і Мусю та й повернулася до батьківського маєтку Бабаніних — Черняхівки. Подружжя не розійшлося назавжди, але жило відтоді в сепарації. Марія Бабаніна-Башкірцева разом із недавно повдовілою сестрою Софією** Романовою, батьком вдівцем — Мусиним дідом, Єгором** Бабаніним, його лікарем-поляком Луці- яном Валіцким, дітьми Павлом і Мусею та небогою — братовою донькою Діною виїхала цілим почтом за кордон. Жили спочатку у Відні, в Баден-Бадені, в Женеві. А тоді на довший час поселилися в Ніцці, у віллі на фешенебельній надморській “англійській променаді”. Тут 12-літня* Марія Башкірцева по чинає 1873 року писати свій щоденник. Згодом родина переноситься до Парижа. З Франції Марія Башкірцева їздить у подорожі до Англії, Італії, Німеччини, Еспанії, кілька разів відвідує і Україну. Вчилася вона у приватних вчителів; спочатку хотіла бути співачкою, але втратила голос, тоді вирішила стати маляркою і почала вчитися у мистецькій Академії Жуліяна. Мала певні успіхи, її праці пару разів були прийняті для офіційної виставки у паризькому Сальоні, здобула відзначення, звернула на себе увагу — але не була найбільш обдарованою маляркою цієї школи і під кінець життя почала усвідомлювати собі обмеження свого таланту. А була Марія Башкірцева великою меґаломанкою — від дитинства переслідувала її жадоба слави, хотіла бути королевою, жінкою визначного якогось чоловіка, великою співачкою, великою маляркою і для слави готова була посвятити все інше. Ця жадоба слави щиро, з великою дозою безпосе- редности і жіночасти, віддзеркалена в її щоденнику. Бо щоденник цей — не сентиментальні зітхання пересічної доростаючої панянки, що концентрує свою увагу на балях, кавалерах, одягах і любовних пригодах, але це справді унікальний документ психологічного та інтелектуального зростання мо лодої дівчини, що переростає свій час і своє ото чення. Щоб могти зрозуміти й оцінити цю непере січну індивідуальність, треба пізнати тон і стиль життя її найближчого довкілля. Ось Марія на візиті у Гавронцях в серпні 1876 року: стоїть на бальконі і захоплюється краєвидом: напроти — червоний будинок і літній будиночок, справа — пагорб із церквою серед дерев і родинним гробівцем, зліва — ріка, поля, дерева аж до обрію, і двір, що немов мале містечко, і все це, подумати тільки, — каже Марія — наше, все це належить нам, включно із 60-ма особами служби...*** (с. 197). Або ось полювання в 1882 році, що в ньому крім панів і їх гостей, бере участь 400 селян і яке приносить у здобич 15 вовків і одного лиса і кінчається вечіркою у семи великих сальонах та феєрверками, що несподівано спри чиняють пожежу, запаливши критий стріхою курник (с. 562)... Або ось під час подорожі 1881 р. обід на 15 осіб у садку-ресторані готелю в Полтаві, де до обіду приграють замовлені музиканти і співає спеціяльно спроваджений жіночий хор (с. 475)... Або новорічна вечірка в домі Бабаніних-Башкірцевих у Парижі в січні 1882 року, що на неї розіслано 250 запрошень і що про неї пізніше пише паризька преса, називаючи молоду Марію Башкірцеву однією із найкращих жінок російської імперії... (с. 520). В цій родині найзаможнішою особою є тітка Софія Романова — вона завжди щедра супроти Марії, взагалі Марія пише часто про свої “дві мами”. Ось ідуть вони оглянути якусь ювелірну виставку: Марії особливо подобаються два діяманти, але вони коштують 25,000 франків. Марія каже: “Якби я вийшла заміж за мільйонера, я хотіла б мати таку брошку...” І наступного ранку їй приносять ці діяманти у дарунку... (с. 570). Марія замовляє свої сукні у фешенебельних домах паризької моди Ворт і Лаферієр і, коли їде відвідувати батька на Пол- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top