Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПРАЦЕЮ ВОЗВЕЛИЧУВАЛИ СЕБЕ (Закінчення) Тепер хочу трохи розказати про вечорниці і весілля — про наші подільські традиції, що трима лися з давніх-давен. Коли в родині підростала дівчи на, починалося її дівування, — хлопці приходили на вечорниці. Якщо в родині було кілька дівчат, хлопці приходили тільки до найстаршої. Навіть якщо яко мусь парубкові подобалася молодша, — вона мусіла сидіти на печі, щоб її не було й видно. Як смеркне, дівчина не могла сама виходити на вулицю — лише з батьками, або братами. Вечорниці в нашому селі відбувалися двічі на тиждень — у вівторок і в четвер. Тоді хлопці ватагами ходили по хатах, де жили дівча та на виданні, не затримуючись у кожній хаті довше, як хвилин 20. Дівування починалося десь у 15 років, але якщо дівчина не виходила заміж до 20-21 року, то її вважали старою дівкою, і її батьки цим журили ся. Якщо ж батьки зауважать, що їхня дочка з якимсь хлопцем затримується на порозі довше, вони починають розпитувати, наскільки це в них серйоз но. Тоді хлопець просить готуватися до весілля. Під- готова до шлюбу триває коло півроку. Але перш за все батьки молодого посилають до дівчини старос тів. Як дівчина вже засватана, тоді батьки молодої і молодого сходяться, щоб обговорити весільні видат ки і яке буде придане. Весілля готують окремо в хаті молодого і в хаті молодої, бо кожен кличе своїх родичів. Після заручин молодша сестра молодої може йти на вечорниці, а старшу готують до весілля. Перед весіллям треба було дуже багато пра цювати. Напікали короваїв, готували вінки, варили студенець, борщ і багато різних страв. Весілля було довге. Починалося воно в четвер з вінкоплетення. Дружби молодого і чотири боярини з родини моло дої збиралися десь по обіді і йшли до лісу по барві нок, а як смеркне, вибрана заміжня жінка — весільна Матка — разом з молодою запрошували дівчат плес ти вінок. При цьому вони дуже гарно співали. Якщо молодий був заможний, то наймав музик, щоб дівча та по вінкоплетенні могли забавитися. У п’ятницю молода в звичайному віночку йшла по селі запрошу вати гостей на весілля. Ті, до кого вона приходила, давали молодій прядиво. Дружки допомагали нести прядиво, бо часом назбирували так до сотні пасем. Для молодої це дуже важливо, бо з того вона починає своє життя як господиня. На другий день гості сходяться вже зранку, щоб трохи погуляти, а потім близько полудня вбирали молоду у вінок, і вона з дружками йшла по селі вдруге просити на весілля. При цьому треба дуже пильнувати, щоб не пропустити когось із тих, до кого приходила в п’ятницю, бо ті люди могли образитися до смерти на молоду, казали: “Вчора прийшла, бо прядива хотіла!” Такий був звичай. У суботу йшли гості до молодої. При цьому чоловіки несли по дві хлібини, а жінки — борошно. Забавлялися цілу ніч, а вранці йшли на домовлену годину до церкви. Туди ж приходив молодий з друж бами, і священик давав молодим шлюб. Коли молоді виходили після шлюбу з церкви, люди стояли на ву лиці і молода підходила до них та роздавала грудки цукру. Так робили в наших сторонах — у Борщеві, в Копичинцях, у Гусятині, в Скалі... Удома сідали за стіл, обідали, забавлялися, щось вигадували. Наприклад, ставили горня з водою на лопату, якою саджають хліб до печі, і подавали гостям пити. Але так, щоб вода не розлилася, бо інакше обмовлятимуть, глузуватимуть. Придумували різні кумедії. Молодий приїжджав по молоду, а вона нахиляла голову на стіл, двоє названих братів нак ривали їй голову фатою — молодий мусів ставити пляшку горілки. Коли молодий віз молоду до іншого села, їм перекопували дорогу, рихтували місток, маскували фосу. Молодий їхав на першому возі і пе рекидався. Щоб їхати далі, — знову мусів ставити хлопцям пляшку горілки. Весілля — це добре проду мана, складна справа, призначена для благословіння молодих і для веселощів. Люди мого села вміли тяж ко працювати і вміли веселитися. Я все пам’ятаю з Молода пара у весільному одязі. Село Гермаківка, Борщівський район, Тернопільська обл., 14 вересня, 1939р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
