Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТА ТАРНАВСЬКА Жадоба слави, або здійснена мрія МАРІЇ БАШКІРЦЕВОЇ Марія Башкірцева прожила на світі всього 23 роки.* Не була вона ні ве ликою маляркою, ні великим поетом, не була ні принцесою, ні куртизанкою, не вславилася ні еротичними пригодами, ні сенсаційною скандалісткою. Але, хоч померла в Парижі, вдалі від своєї рідної Пол тавщини, більше як сто років тому, вона і до сьогодні вик ликає зацікавлення в Европі і в Америці, а у висліді — це, напевно, найславніша в світі уродженка української землі. Недавно, шукаючи в універ ситетській бібліотеці Ілліной- ського університету в Урбані за потрібною мені книжкою, я відкрила, що книжки, присвя чені Марії Башкірцевій — різними мовами, різних авто рів, — займають у цій багатій славістичними матеріялами бібліотеці не менше як пів тори полиці! Чому завдячує своєю славою ця дивна дівчина? Бу ла вона багатообіцяючою ма ляркою і залишила мистецьку спадщину (малюнки, рисунки, скульптуру), яку ще сьогодні можна знайти в музеях Парижу і Ніцци, Амстердаму і Беоґраду, Санкт-Петербурґа і Чікаґо. Проте не малярство принесло їй світову славу. Славу приніс їй феноменальний щоденник, що його писала вона від дванадцятого року свого життя, який був опублікований вперше після її смерти 1887 року в Парижі. Щоденник, писаний французькою мовою, зразу ж звернув на себе увагу літераторів і звичай них читачів, зацікавив особою Марії Башкірцевої критиків і письменників. Одним із перших відгук нувся на щоденник Вільям Ґледстон, визначний державний муж і чотирикратний прем’єр-міністер Англії, який назвав його “книжкою без паралель”, а Марію Башкірцеву — “правдивим ґенієм, одним із тих, що народжуються раз або двічі на одне покоління” (William Ewart Gladstone, “ Journal de Marie Bashkirtseff”. Nineteenth Century, 1989, t. 126, s. 602). Увага такого критика промостила щоденникові дальшу славу. Щоденник почали перекладати на інші мови; вже 1890 року появилося англомовне видання, спершу в Англії, потім у США. Видання це викликало сенсацію на книжковому ринку і стало бестселлером на обох кон тинентах. Згодом дослідни ки почали досліджувати тих 84 оригінальних рукописних зошитів щоденника, що збе рігаються в Національній бібліотеці Франції; почали появлятися нові, поширені і нецензуровані його версії, видавці зацікавилися і по чали видавати, крім щоден ника, також листи Марії Башкірцевої. Біографи по чали писати про неї книги і дослідження. Одним із пер ших її біографів був Аль- берік Кагюе, який вже 1926 року видав книжку фран цузькою мовою “Муся; або життя і смерть Марії Баш кірцевої” (Alberic Cahuet: Moussia, ои la vie et la mort de Marie Bashkirtseff. Paris: Fas- quelle, 1926), три роки пізні ше ця книжка появилася в англійському перекладі у Нью-Йорку. Писали про Марію Башкірцеву і дослі джували її щоденник та листування французи, англійці, американці, еспанці, німці, чехи, росіяни, угорці... Були серед цих дослід ників також українці: Дмитро Донцов [“Звихнена слава”, Літературно-науковий вістник, 1925, кн. 1], Марія Качмарська [Марія Башкірцева. Прага, 1927], Ірина Книш (“Слава Марії Башкірцев” в кн. Три ровесниці. Вінніпег, 1960], Михайло Слабошпицький [Марія Башкірцева: роман-есе. Київ: Дніпро, 1987]. Існують, крім англійського, також німецький, еспан- ський, угорський, російський, чеський (а може й інші) переклади щоденника; українського перекладу, наскільки мені відомо, поки що немає, хоч таким виданням напевно можна було б зацікавити фран цузьке посольство в Києві. Про те, що зацікавлення щоденником Марії Башкірцевої не гасне і по сьогодні, свідчить факт, що недавно в Німеччині, в університеті Марбурґ, Сабіна Войґт захистила на цю тему докторську дисертацію, яка 1997 року поя вилася окремою книжкою [Sabine Voigt. Die Togebiicher der Marie Bashkirtseff von 1877-1884. Dortmund: Ebersbach, 1997], [I am the most interesting book of all: the diary of Marie Bashkirtseff/ translated
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
