Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Молодик без поспіху витяг з кишені гаманця, порився в ньому, дістав металевого карбованця й кинув старому до ніг. Дід важко нагнувся і довго ловив тремтячими пальцями на асфальті сріблясту монету. А коли спіймав та розпря мився, молодик з подругою уже пішли геть. — То куди ж ви? Візьміть же грушки! — змахнув їм услід ціпком дід. МАРІЯ ДЕРКАЧ Дівчина повернула голову й поблажливо всміхнулася йому. Старий наблизив до підсліпкуватих очей карбованця, покрутив його з боку на бік, розглядаючи, потім знову схилився й поклав на асфальт. Далі зібрав грушки, від ступив за кілька кроків від місця свого попереднього торгу й заново розіклав їх на газеті: чотири купкою, одну зверху і ще дві поруч... СОФІЯ МАЙДАНСЬКА Призначення жінки, як хоронительки роду, на Україні, в силу складних історичних обставин, набуло ширшого, вагомішого значення. В часи лихоліть, коли квітуючий, хлібодатний край, розтерзаний гла зурями східніх і західніх імперій став пустирищем людського забуття, коли найкращі інтелектуальні сили нашого народу, гордість нації були обезглавлені, замордовані по тюрмах і сибірах, або ж безпощадною машиною терору доведені до стану глибокої зневіри, саме жінки підносили з попелища корогву духов- ности, саме вони йшли в забуті світом міста і села, щоб знову розбудити в молодих серцях почуття на ціональної гідности і гордости за свій край, за свою багатовікову культуру, творену поколіннями їхніх гордих і незалежних предків. Серед цих мужніх жінок є місце і для тендітної, тихої постаті Марії Деркач. Хто мав щастя зустріти її на своєму життєвому шляху, той не міг не відчути доброти і всепрощаючої християнської любови, що випромінювала з її душі, з кожного мовленого нею слова. Вона щедро, до останку віддавала людям працю рук своїх, бо вірила, що тільки так ця праця принесе користь. Про цю всеосяжну любов і віру в людину, про любов, яка все поєднує, будує, творить, яка дає основу всьому сущому на землі, писав колись Григорій Сковорода. Доля цієї жінки подібна до багатьох жіночих доль, опалених пожежами двох світових воєн. Марія Деркач була з числа тієї надхненної, молодої інте лігенції, що стояла біля витоків такої ж молодої україн ської держави, інтелігенції, яка всі свої сили присвя тила її відродженню. Народилася Марія Фуртак 25 червня 1896 року в селі Струсів Тернопільської обпасти в родині народ ного вчителя. Після закінчення Перемишлянської ді вочої української гімназії деякий час вчителювала в селі. Потім вступила до Празького університету на, філософський факультет. Саме тут Марія зустрілася з Пилипом Деркачем, студентом цього ж факультету, колишнім хорунжим Української Галицької Армії, який в боях за Львів, після важкого поранення, втратив ногу. Тут, у Празі, молоді люди одружилися. Обоє закінчили університет із ступенем доктора філософії, славістики та літератури. Повернувшись до Львова, молоде подружжя по чало плідно працювати на ниві українського літера турознавства та мовознавства, гармонійно доповню ючи одне одного. Головна праця Пилипа Деркача ’’Короткий словник синонімів української мови” вий шла друком саме завдяки старанням Марії вже після смерти вченого. З 1925 року Марія Деркач працює бібліографом бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка, згодом стає редактором журналу "Нова хата”, водно час опрацьовує літературну спадщину Івана Франка, пише ряд літературознавчих досліджень, присвяче них творчості Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Михайла Павлика. Її перу також належить ґрунтовна розвідка про життя і діяльність відомої української просвітянки, педагога і письменниці Константини Малицької. З 1945 року Марія Деркач працює старшим нау ковим співробітником Інституту літератури Академії Наук у Львові. Поступово її увага як літературознавця і досвідченого бібліографа зосереджується на до слідженні творчого феномену Лесі Українки. Вона працює з колективом київських вчених над упорядку ванням п’ятитомного видання творів Лесі Українки, що вийшли друком 1956 року, і зокрема, над п'ятим його томом (епістолярна спадщина поетки). Зібравши перлини інтимної лірики Лесі Українки, Марія Деркач вперше видала їх у Львові в 1947році, упорядкувавши і написавши до цієї книжки передмову. В 1960 році у Києві вона захистила кандидатську дисертацію на тему ’’Життя і творчість Лесі Українки”. Вінцем дослідницької роботи Марії Деркач став "Літопис життя і творчости Лесі Українки”, над яким вона працювала день у день, до останнього подиху. Та, на жаль, ця капітальна праця ще й досі чекає свого видавця. Померла Марія Деркач 14 квітня 1972 року у Львові. Такі світлі, самовіддані особистості стають тими живодайними клітинами, з яких вибудовується і росте здоровий організм нації, її культура, її прийдешність. Чим більше їх, тим міцніше і впевненіше стоятимемо на землі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
