Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Всупереч невблаганній довголітній недузі Надія Карачевська стала член- кою 119-го Відділу з першого дня його існування, а відійшла у вічність 20 травня 1997 р. Народилася Надія у Львові 25 листопада 1918 р. у родині Сахринів. У 1937 році закінчила з відзнакою кля- сичну гімназію Сестер Василіянок, відтак студіювала фармацію. Одер жавши ступінь маґістра фармації, поча ла працювати в містечку Сколе над мальовничою річкою Опір в Карпатах. Воєнна хуртовина вигнала молоду дівчину на чужину та після довгих мандрівок завела в Тирольські Альпи в Австрії, де вона опинилася в таборі переселенців Ляндек. І зразу поступила на професійну працю. Тут зустріла майбутнього чоловіка Романа Кара- чевського. Доля розпорядилася так, що Надя опинилася в Канаді, а Роман пе реселився до Сполучених Штатів. Віддаль не стала перешкодою до одруження молодої пари, яке відбулося у Торонті 23 квітня 1951 р. Згодом вони переїхали до Америки, поселившися на постійно в Йонкерсі, Нью-Йорк. Тут народилася доня Оксана. Надя працювала асистенткою у д-ра Василя Кіналя. Доля виявилася неласкавою. У 1969 році вона захворіла, перенесла дві важкі операції, але здоров’я так і не повернулося. Протягом двадцяти років вірний чоловік Роман доглядав хвору Надію вдень і вночі, хоча сам вже нездужав та й помер в жовтні 1990 р. З того часу Надя перебувала в домі опіки над старшими у Доббс Феррі, Нью- Йорк. Згадуємо дорогу Надю як людину високої культури, яка з безмежною терпеливістю переносила всі присуди долі та з жалем прощаємо Її у непо воротний шлях. Вічная пам’ять! 1 травня відійшла у вічність на 86- му році життя бл. п. Вікторія Ларсон, перша організаторка 36-го Відділу СУА в Чікаґо й протягом певного часу його скарбничка. 1970 р. виїхала з чоловіком до Ти- сону, Арізона, але ніколи не покидала Союзу Українок Америки, котрий так гаряче любила, була взірцевою член- кою аж до самої смерти. Залишила сина, дочку, внуків та правнуків, а також членок 36-го Відділу СУА, прия телів і родину в Україні у глибокому смутку. Тіло спочило на цвинтарі коло чоловіка у Тисоні, Арізона. Нехай американська земля буде їй легкою, вічна їй пам’ять! 36-ий Відділ СУА. Д-р Анна Бойцун народилася 15 лютого 1917 р. у селі Пониковниці, біля Бродів. Народну школу закінчила у с. Крушельниці, біля Сколє, де батько був парохом. У 1936 р. по закінченню гім назії почала філософські студії у Львів ському університеті. Воєнні події не дали їй можливости закінчити студії. Під час більшовицької окупації учи телювала у Волуневі та Жидачеві, там вийшла заміж за Івана Бойцуна. У 1944 р. родина переїхала до Братисла ви, опісля — до Пфаркіхен, Баварія, де Анна включилася до праці у таборі переселенців, викладала у гімназії і вела виховну працю у Пласті. У 1950 р. ро дина Бойцунів переселилася до США, м.Трентон. А. Бойцун заснувала су ботню школу і вчила в ній. У 1962 р. продовжила студії і отримала ступінь маґістра в університеті в Сиракузах. Згодом здобула докторат в Україн ському Університеті, опрацювавши ди сертацію ”Улас Самчук — романіст і журналіст”. У наступних роках викла дала в університеті у Бісмарку, Північна Дакота, де отримала посаду професора. Видала дуже цінну працю "Українські імена і назовництва в Америці". Наступні роки викладала в університеті Редінг, Па, та в Українському Університеті св. Климентія у Римі, де написала працю "Роман Кушелевич — науковець і патрі от”. Тоді ж працювала співредактором щоденника ’’Америка”, брала участь у СФУЖО, була членом жюрі різних імпрез, не залишаючи вчителювання у суботніх школах. АННА БОЙЦУН Після тяжкої операції та смерти чо ловіка виїхала до Австралії і там вела курси української мови в Аделяїдсько- му, а відтак в Мельбурнському універ ситетах. В Українському Університеті викладала курс "Вступ до ономастики". Кілька разів відвідувала Україну, їздила з внуками у рідні сторони і старалася навчити їх любити те, що для неї було найдорожчим. Своє життя Анна Бойцун посвятила науковій праці в ділянці мовознавства і літературознавства. її бібліографія нара ховує 216 доповідей і рефератів, деякі з них друкувалися у довідниках, які видавав УККА. У 1980 роках видала цін ну працю "Релігійні мотиви і назви у творах Тараса Шевченка". До 80-ліття Уласа Самчука доповнила свою дисерта цію видавши монографію ”Улас Сам чук”. На емеритурі, зимові місяці перебу вала в Маямі, де вступила до місцевого Відділу СУА ім. Олени Теліги та стала членкою Товариства Сеньйорів у Маямі. Часто виголошувала доповіді й рефера ти на громадських святах чи імпрезах СУА. З її смертю донька Анна Савич з чоловіком і дітьми, родина і українська громада понесли велику втрату. Покійна була дійсним членом НТШ і дуже актив ним членом ОУП ’’Слово”. Посестри союзянки попрощали свою незабутню членку Св. Літургією, яку було відправлено 11 квітня 1997 р. у Маямі, в українській католицькій церк ві Успення Пречистої Діви Марії. По ховано св. п. Анну Бойцун біля її чо ловіка у місті Трентон. Вічна їй пам’ять! Мирослава Тершаковець, голова 17-го Відділу СУА ім. Олени Теліги у Маямі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
