Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Всупереч невблаганній довголітній недузі Надія Карачевська стала член- кою 119-го Відділу з першого дня його існування, а відійшла у вічність 20 травня 1997 р. Народилася Надія у Львові 25 листопада 1918 р. у родині Сахринів. У 1937 році закінчила з відзнакою кля- сичну гімназію Сестер Василіянок, відтак студіювала фармацію. Одер жавши ступінь маґістра фармації, поча ла працювати в містечку Сколе над мальовничою річкою Опір в Карпатах. Воєнна хуртовина вигнала молоду дівчину на чужину та після довгих мандрівок завела в Тирольські Альпи в Австрії, де вона опинилася в таборі переселенців Ляндек. І зразу поступила на професійну працю. Тут зустріла майбутнього чоловіка Романа Кара- чевського. Доля розпорядилася так, що Надя опинилася в Канаді, а Роман пе реселився до Сполучених Штатів. Віддаль не стала перешкодою до одруження молодої пари, яке відбулося у Торонті 23 квітня 1951 р. Згодом вони переїхали до Америки, поселившися на постійно в Йонкерсі, Нью-Йорк. Тут народилася доня Оксана. Надя працювала асистенткою у д-ра Василя Кіналя. Доля виявилася неласкавою. У 1969 році вона захворіла, перенесла дві важкі операції, але здоров’я так і не повернулося. Протягом двадцяти років вірний чоловік Роман доглядав хвору Надію вдень і вночі, хоча сам вже нездужав та й помер в жовтні 1990 р. З того часу Надя перебувала в домі опіки над старшими у Доббс Феррі, Нью- Йорк. Згадуємо дорогу Надю як людину високої культури, яка з безмежною терпеливістю переносила всі присуди долі та з жалем прощаємо Її у непо воротний шлях. Вічная пам’ять! 1 травня відійшла у вічність на 86- му році життя бл. п. Вікторія Ларсон, перша організаторка 36-го Відділу СУА в Чікаґо й протягом певного часу його скарбничка. 1970 р. виїхала з чоловіком до Ти- сону, Арізона, але ніколи не покидала Союзу Українок Америки, котрий так гаряче любила, була взірцевою член- кою аж до самої смерти. Залишила сина, дочку, внуків та правнуків, а також членок 36-го Відділу СУА, прия телів і родину в Україні у глибокому смутку. Тіло спочило на цвинтарі коло чоловіка у Тисоні, Арізона. Нехай американська земля буде їй легкою, вічна їй пам’ять! 36-ий Відділ СУА. Д-р Анна Бойцун народилася 15 лютого 1917 р. у селі Пониковниці, біля Бродів. Народну школу закінчила у с. Крушельниці, біля Сколє, де батько був парохом. У 1936 р. по закінченню гім назії почала філософські студії у Львів ському університеті. Воєнні події не дали їй можливости закінчити студії. Під час більшовицької окупації учи телювала у Волуневі та Жидачеві, там вийшла заміж за Івана Бойцуна. У 1944 р. родина переїхала до Братисла ви, опісля — до Пфаркіхен, Баварія, де Анна включилася до праці у таборі переселенців, викладала у гімназії і вела виховну працю у Пласті. У 1950 р. ро дина Бойцунів переселилася до США, м.Трентон. А. Бойцун заснувала су ботню школу і вчила в ній. У 1962 р. продовжила студії і отримала ступінь маґістра в університеті в Сиракузах. Згодом здобула докторат в Україн ському Університеті, опрацювавши ди сертацію ”Улас Самчук — романіст і журналіст”. У наступних роках викла дала в університеті у Бісмарку, Північна Дакота, де отримала посаду професора. Видала дуже цінну працю "Українські імена і назовництва в Америці". Наступні роки викладала в університеті Редінг, Па, та в Українському Університеті св. Климентія у Римі, де написала працю "Роман Кушелевич — науковець і патрі от”. Тоді ж працювала співредактором щоденника ’’Америка”, брала участь у СФУЖО, була членом жюрі різних імпрез, не залишаючи вчителювання у суботніх школах. АННА БОЙЦУН Після тяжкої операції та смерти чо ловіка виїхала до Австралії і там вела курси української мови в Аделяїдсько- му, а відтак в Мельбурнському універ ситетах. В Українському Університеті викладала курс "Вступ до ономастики". Кілька разів відвідувала Україну, їздила з внуками у рідні сторони і старалася навчити їх любити те, що для неї було найдорожчим. Своє життя Анна Бойцун посвятила науковій праці в ділянці мовознавства і літературознавства. її бібліографія нара ховує 216 доповідей і рефератів, деякі з них друкувалися у довідниках, які видавав УККА. У 1980 роках видала цін ну працю "Релігійні мотиви і назви у творах Тараса Шевченка". До 80-ліття Уласа Самчука доповнила свою дисерта цію видавши монографію ”Улас Сам чук”. На емеритурі, зимові місяці перебу вала в Маямі, де вступила до місцевого Відділу СУА ім. Олени Теліги та стала членкою Товариства Сеньйорів у Маямі. Часто виголошувала доповіді й рефера ти на громадських святах чи імпрезах СУА. З її смертю донька Анна Савич з чоловіком і дітьми, родина і українська громада понесли велику втрату. Покійна була дійсним членом НТШ і дуже актив ним членом ОУП ’’Слово”. Посестри союзянки попрощали свою незабутню членку Св. Літургією, яку було відправлено 11 квітня 1997 р. у Маямі, в українській католицькій церк ві Успення Пречистої Діви Марії. По ховано св. п. Анну Бойцун біля її чо ловіка у місті Трентон. Вічна їй пам’ять! Мирослава Тершаковець, голова 17-го Відділу СУА ім. Олени Теліги у Маямі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
