Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Вінок краси (Репортаж) — А це ■— вінок краси. На чорному волоссі дівчинки- ляльки віночок у формі чільця. Легко спливає рукав, вишитий червоними, срібними, білими со сонками. Молодість, багатство, не винність ■— на сильній основі чор ної обгортки. — А чому це -— „вінок краси ?“ — Колись такий вінок носили дівчата від тринадцятого до шіс- надцятого року життя. Це з Бу ковини. А ось погляньте ще на комір сорочки. Викінчення зубчи ками, срібно-біла квіточка — все чудове. Дивлюсь на комір, а ще більше на сяйво в очах моєї співбесідни ці. Вражає невисказана ніжність якоїсь задушевної любови. Вінок краси... Не забути цього, не за бути... Розглядаюсь по великій залі Му зею ім. А. Шептицького в Саскату- ні. Гуцульська кімната. Під ікона ми різьблений стіл, а на ньому ста ровинний світильник. Гуцул-хло- пець зодягнений вийти з хати. На ньому справжній гуцульський о- дяг з України. Широкий черес, дзьобенька, капчурі — це ще з часів Довбуша. Як свідчить „мет рика", переходили ці речі з роду в рід. Показується, що й деякі кили ми мають свою „метрику“. Як ве сільні дарунки вони мандрували довгі роки з роду в рід. Такі ж і верети. Деяким із них по сто ро ків, а то й більше. Прекрасна ве рета в синьо-сірі смужки, немов індійський шовк із 17. ст. і... з Городеніцини! Ох, Городенка! Довгий білий дім... прадідівський, кремезний дуб на сторожі біля брами, височезні ясени й акації кругом... Білий шум із зелених чашок спивають золоті бджоли. П’ють за красу життя. З того ■—■ золота музика. А там, ген до обрію спішать поля, лани збіж жя. Полиново пахнуть межі, кива ють синіми хустинами подорожни ки, підморгують чорними очима соняшники... Біжать до мене моло ді літа, усміхнені, як мамине об личчя, як ласкаві татові руки... — Чудова верета, правда? — Чудова й чудотворна... — В нас ще багато різних ве рет, звичайно з Галичини, а кож на інша. Велике багатство взорів. Чужинці, що відвідують Музей, не можуть надивуватись і налюбува тися ними. —- Скажіть, будь ласка, як ви це зібрали отут, у Канаді? -— Ходжу й їжджу, випрошую й купую. Та й інші пані допомага ють. Та й ми не обмежуємось Ка надою. Минулого літа були ми в Америці на вакаціях. В одному мі сті зайшли до української крам ниці і погляньте, що я придбала: сорочка, дитяча суконочка, блюзка — все зі старинним орнаментом. Це з Полтавського Музею. У ча сі війни пограбили Музей і при слали до Америки розпродувати! Гіркі слова. Мати Божа у сріб них шатах, також з України, спів чутливим поглядом дивиться на гірку сльозу, що затемнює вид. А може це посольство з України до нас, спадкоємців цих надбань? А як ми? — Бувають і щедрі добродії Му зею. Але велика кількість старо винних вартісних річей пропадає. Батьки вмирають, сини-дочки ви кидають кожухи, верети, килими (Докінчення на ст. 12) Жіночі строї з с. Купче біля Буська, пов. Камінна Струмілова Старовинний стрій для великого свята зодягнула Софія Дорошенко (зліва), а на будень місцева мешканка Стефанія Матіїв (зправа). Строї були виве дені на Вечорі Народньої Ноші у Львові 3. березня 1938 р. W om en’s w ear from K upche in W estern U kraine. From left the festive attire, to the right — the w orking dress. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1970 7
Page load link
Go to Top