Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Н а ш е с е р е д о в и щ е і м о л о д ь Цю тему різно заторкувано в попе редніх статтях і листах. Справа ця е важна і досить скомплікована. Тому, якщо ми хочемо змінити теперішню ситуацію, то мусимо спершу глибше проварити теперішній стан, а тоді шу кати за причинами. Щ ойно після та кого розгляненим цієї проблеми змо жемо плянувати дію в напрямі зміни на краще. Тому, на мою думку, до цієї про блеми слід було б підходити в таких аспектах: 1. „Ми хочемо, щоб наш а молодь цінила наше середовище“ — пише чи тачка з Дітройту. Отож, що саме хо чемо* щоб наша молодь цінила? Треба нам добре знати, що вартісне хочемо підкреслювати в: нашім церковнім житті, громадських установах, куль турній ділянці і творчості, культурних здобутках, приміненні наших звичаїв, наших церковних, культурних і гро мадських діячів і т. п.? Щ о з повищого є на доброму чи на задовільному рівні, а що треба к о нечно змінити, поправити? Поди вімось на деякі неґативи. Знаємо, що багато ділянок нашого суспільного життя має низький рівень. Промови, проповіді, статті, дискусії, виставки, преса — часто бачимо в них брак ори гінальної думки, інтелектуальности, стремління вгору, доброго тону. Мало наших діячів (різних площин) пра цюють над собою в поглибленні влас ного знання, світогляду. Не багато та кож має задовільне знання чи то на шого культурного життя чи американ ського. А примітивізм відкидає тих молодих, що хочуть наслідувати ко гось, хто стоїть вище від них; а дру гим — примітивізм закриває двері можливо сти пізнати краще. Ось візьмім наші газети: рівень дис кусій часто дуже низький. У нас май же комплетніиїй брак справжніх рецен зій (кожна імпреза відбулась „на ви сокому рівні“, кожна українська книж ка є ,,першоякісною“ ). Брак у нас конструктивної критики — а тому й брак поступу в цих ділянках. Також брак у нас доброї молодечої (для ю нацького віку!) літератури; молодеча преса щойно починає розвиватися. Не доліки в поівищих ділянках не є при тягаючі для молоді. 2» Ми хочемо задержувати нашу мо лодь серед нашої громади. Розглянь мо спершу — хто відходить від укра їнського середовища? І чому? Для одних — це через мішані подружжя чи брак товариства свого віку. Для дру гих — це через брак можливості для особистого вияву чи заспокоєння глибших зацікавлень і вимог. Листа ця має багато менше й більше важли вих причин. Багато молодих, яких ми тратимо — це часто в малих осередках, тих, що ніколи не мали можливости пізнати наші вартості і почуття меншеварто- сти чи незадоволення загнало їх в ін ший гурт. Багато з тих, що відходять — це пересічні люди. Та багато з них це талановиті одиниці, що не знайшли або заохоти, або творчої атмосфери в нас. Ми дуже мало зусилля присвя чуємо для справжнього розвитку та лановитої молоді. Самі втерті рутини академій, концертів і т. п. не задовоі- лять справжнього таланту, а невіднай- деного — тільки придушать. 3. Хто залишається серед наших мо лодечих організацій чи взагалі серед українського гурта? Чи ми є вповні задоволені з них? У чому — так? У чому — ні? Маємо багато корисних одиниць повних посвяти, ідеалізму, ініціятиви. Маємо багато здібної мо лоді. Та чи не бракує щ е чогось серед них? Серед широких рядів наш ої молоді помітне одне: брак молодих творчих сил. Немає в нас груп молодих поетів (кілька одиниць, які пробують свої сили) молодих журналістів, молодих українознаївців і т. д. Та — чи мали вони справді творчу атмосферу до за охоти і вироблення себе в цих напря мах? Чи справді вони мали на це можливости в наших товариствах? Чи ми взагалі ставили ці ділянки на від повідний рівень і місце? Чи дрібнич- кованими справами не переходили ми на перший плян? І тут себе запитаймо, наприклад: з чого більша остаточна користь — із жалібних академій, чи з конкурсу молодечої творчости? Нам треба звертати увагу на кожну молоду людину, але зокрема на тих, що за десять років чи більше мали б перебрати провід нашого культурного і суспільного життя. Без вартісних о- диниць, провідників, без доброї укра їнської преси, без нашої культурної творчости молодь піде там, де зможе знайти це (на відповідному рівні) се ред іншого середовища. Так, на мою думку, виглядають де які наші недоліки, що відш товхують нашу молодь. І тому ці недоліки треба усунути. А покищо — молоді треба ставити перед очі те, що вона мюже цінити і наслідувати: наших учених, що в світі мають свої заслуги; тих, що шукають глибшого знання і потім мають успіхи; тих, що вміють вести збалансоване життя і бути задоволе ними та успішними серед українсько го та американського суспільства. Треба зазнайомлювати їх із справді вартісними здобутками наш ої культу ри. Але при тім усім не треба вагатись і боятись здорової критики. Слабину і примітивізм — чи це в українському чи американському житті — треба критикувати. Молодь — це думаючі люди, що їх не можна задурювати іншими критеріями і вимогами на такі самі справи. Власне доброю критикою покажемо, що маємо якісь вимоги до себе, і що можна зробити краще. Тепер, коли в різних наших кругах виринає питання: хто ми властиво є (чи емігранти, чи американські укра їнці і т. д.) і які наші завдання — ду маю, що конечно треба над цією те мою спершу застановитись і продис- кутувати. Цю тему порушили недавно А. Ф іґоль („Світовий Конгрес Вільних Українців“, Париж, 1965) та Р. Іль- ницький („Призначення Українців в Америці", Ню й о р к, 1965). Після щи рої і розсудливої застанови та аналізи нашого становища, коли нам стане справді ясно, на кого і як виховувати нашу молодь — тоді багато легш е бу де нам приступити до деякої переор ганізації нашого суспільного життя та до створення справді відповідного се редовищ а для наш ої молоді на май бутнє. Ляриса Онишікевич Приналежність до жіночої ор ганізації — -це доказ громадської зрілости кожної жінки. 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
