Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXII ВЕРЕСЕНЬ, 1965 Ч. 8 Галя Маїзуренко П р и с т а н ь Б і л е н ь к а Над ому том пристань Біленька. Піски', перекати наліво . . . Весло, усе в золоті, дзвсенька І вііриться просто наївно, Щ о вправо, де круча нависла Апостол Андрій пив з криниці. . . У золоті вечір і пісня Луною тремтить і двоїться. Це зміна співа, це матроси Моторний, Робота., Прудиівус! Пів віку ми:на й землесоса Немає . . . й дивлюся — Я в Лондоні, в вільній читальні, В .слов’янській читальні журнали. Прокинулись спогади дальні, Біленьке село у журналі! Що бачу? Доцент став Моторний? Це син у Моторних чи внук? Я згадую хатку, де зорі Здавалось, злітали до рук! Де мати варила вечерю, Де я на гостині була. Електрика, пишуть, тепер там, Читальня тям є чимала! І мире Каховське . . . Як? Море! А був перекат і піски, І пристань, й гудів на просторі Гудок землесоса різкий. Був мор 'потім, війни! та голод, Сторіками кров потекла. . . Ось в золоті омут навколо І зміна пливе із села. Знов згадую Кичкас і вітер, Шумить шовкохвостий ковиль . . . Тікаю я з дому! Як діти, Як діти —- сорви-голови! Тікаю все далі і далі, І ’бачу кир'пичниій завод. Мене не взяли, бо наймали Там втомлених босих дівок. Т,і —• цеглу важку, мюв дитину, Несли чередою . . . Так я Читаю й тепер в Україні! І дітям нема молока! Лондон, 1964 Перед нашим З’їздом Проминуло вже 40 літ від хвилини, коли в Ню Й орку у травні 1925 р. зійшлися представниці кількох жіночих товариств і заснували Союз Українок Америки. Готуємось не згадати й відзначити. XIV. Конвенція СУА віддасть належне признання цій події жіночого органі зованого життя. Немов у призмі перетнуться в ній різні течії. Наше минуле — отой 40-літніій шлях, що провадив українське жіноцтво ЗДА крізь взлети і схили, й о го побачимо в Конвенційній Книжці, що подасть історію Союзу Українок Америки. Наше теперішне будуть репрезентувати осяги Від ділів СУА. Почуємо про них у звітах і цифрах. їх від значить Конвенція: за оснування організації, за 30-літнє тривання, за заснування й ведення Світличок. Це буде перегляд того живого вогню, що жевріє й палахкотить в організації і промінює на громаду. І буде признаням для кожної Союзяніки, що піддержує його теплом свого серця. Але ми дозволимо собі поглянути і в майбутнє! Наш панель застановиться над тим — „як зберегти у краг* їнську субстанцію" у вільному світі і що в тому на прямку може зорганізоване жіноцтво зробити. Якими шляхами прямувати, яких засобів уживати, щоб спов нити своє призначення у грядучому 40-літті? До виго лошених доповідей змож уть висловитись усі присутні, ЩОіб цей погляд був справді — голосом усіх. Отак готуємось до цього нашого великого З ’їзду. Кипить праця у Централі, відбуваються зустрічі й дис кусії, накреслюються пляни. Але не тільки там. До цього здвигу повинен готуватись однаково кожен Від діл СУА. Бо це З ’їзд усього жіноцтва, що згурто ване в рядах СУА, це є здвиг усіх його конструктиві- них сил. Навіть можна більше сказати. Цей З’їзд Союзу Українок Америки заторкне й жіноцтво з-поза його круга. Кожна українка в ЗДА відчує його значення, хоч і була б байдужа до громадської праці або включена в іншу схему організованої роботи. Бо 40 літ пройде ного шляху залишило овій слід в українській громаді і піднесло в ній становище жінки. І тому Конвенція, присвячена тим роковинам, мусить розворушити кожне жіноче серце. Бо про ці роковини знатиме й українське жіноцтво на рідних землях. Подібно, як відслонення пам’ятника Лесі Українки чи Тараса Ш евченка — і ця подія віді б’ється у свідомості сотень і тисячів українських жінок. Із неї вони зачерпнуть силу до дальшого життя і бо ротьби за своє і своїх дітей існування. НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1965 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
