Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Подорож на місяць Після кількох хмa d них дощо вих днів настала добра погода. Сонечко щедро посилало своє тепле та золоте проміння на за смучену осінньою негодою землю. На фармі дядька Левка: коло розложистого клену, на зеленій щз травичці, зібралося ціле това риство.. Це були тварини дядька Левка: старенька качка Плитоніс, молодий сивий коник Бурко, ко рова Мариня та песик Вовчик. Всі вже добре поснідали1 і мали охоту трохи поговорити. Розмову по чала старенька качка, що завжди знала перша всі новини на: фармі. — Каїх-ках! Ви знаєте, що я чула? Дядько Левко скоро при везе до .нас курку біленьку, чуба ту, а головне те, що вона має рідню, яка колись несла золоті яєчка. — Ну, та то вже1 нічого важ ливого в цьому нема, — запере чила корова Мариня. — Я, наприклад, теж мала сво їх пра-пра-прарабусь, що- могли так стрибати високо, аж до місяця досягали... Песик Вовчик нагострив свої вухаї. — Ого-го! Я бачу ми має мо дуже славні особи .на фармі. — Прошу розкажіть нам біль ше про це, дорога пані, — чемно попросив Мариню коник Буркої, схиляючи до корівки свою роз кішну гриву. -—- Тепер і люди літають на мі сяць, але, якщо моя прабабця стрибала туди, то я теж одного дня спробую вистрибнути на мі сяць без ніякої ракети, — гордо відповіла Мариня. -— Треба тіль ки почекати ясної місячної ночі, додала корівка після кількох хви лин, коли все товариство, замовк ло та почало дивитися на Мари ню з повагою. — А я б таки хотів побачити ще курку, що кладе золоті яйця. Пані Плитконіс, звідки ви це все знаєте? —- запитав Вовчик качку. — Що ти розумієш? Я 'ОДНОГО разу паслася коло ставка, а. на горбку сиділи дядька Левка діти, Галинка та Івась. 'Вони читали, книжечку з казочками, а там про все написано: і про курочку, що кладе золоті яєчка, і про корову, що стрибала на місяць. Галинка казала, що тато їй привезе цими днями курочку-чубаточку. Минуло кілька днів і, дійсно, дядько Левко привіз із сусідньої фарми гарну, біленьку, чубатень ку курочку. Всзі товариство тва ринок почало питати її, чи дійсно вона може нести золоті яєчка? Курка засміялась, аж закляпала крилами. — Що ви? Я — проста курка, несу тільки білі, гарні, смачн і яєчкг. Малі діти люблять мене, бо. кожного ранку їм да рую до сніданку яєчко. —- Ото маєш! — розчаровано протягнув Бурко. —- Пані Марино, а коли ж ви будете стрибати на місяць? — заклопотано запитала качка ко рівку. Мариня задумливо' похи тала головою. — Так то воно так, мої любі. Скажу вам щиро, минулої ночі я робила спроби вистрибнути на мі сяць, але... не виходить нічого. Може й справді залишити мені ці свої спроби та зостатися тут. Я ж так само можу бути корисною для всіх: буду давати смачне моло ко і для діток і для дорослих. — І справді. Ках-ках! І справі- ді, — зраділа качка, —- краще ли шайтеся з нами, пані Марино1. Стрибати так високо- це дуже не безпечно. — Гав-гав, — радісно загавкав (Докінчення на обгортці) То вже нічого важливого в цьому нема — заперечила корова Мариня. БІЛЯ РІЧКИ На пісок, на горбок, близько біля річки! Всі лопаточки несуть, всі відеречка несуть, по алеї чемно йдуть братіки й сестрички. На піску розмічай місце для оселі: тут копати рівчачок, тут садити гілочок, тут співатиме шпачок нам пісні веселі. Біжимо, біжимо, біжимо до річки! і лопаточки помить, і відеречка помить, потім руки добре вмить --- досить є водички. Г. Чорнобицька НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1966 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
