Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПЕРША ПІСЕНЬКА ОВЕЧОК Ганна Черінь (Із п’єси „Вовк у овечій шкурі“ ) Зустрілися Ми овечки, ми маленькі — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Ми танцюєм веселенько — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Пастуха у нас немає — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Але шкоди не зчиняєм — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Тут немає вовка злого — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Ми не кривдимо нікого — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Ми овечки, ми маленькі — Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Ми танцюєм веселенько Бе-бе-бе, ме-ме-ме! Леоиід Полтава СОЛОВЕЙКУ, СВАТКУ, БРАТКУ Нар о дня дитяча гра-іпісня Соловейку, сватку, братку, Чи бував ти в нашім садку? Чи видав ти, чи чував ти — як сіють мак? Ось так, ось так, сіють мак! Соловейку, сватку, братку, Чи бував ти в нашім садку? Чи видав ти, чи чував ти — як росте мак? Ось так, ось так росте мак! Соловейку, сватку, братку, Чи ж бував ти в нашім садку? Чи видав ти, чи чуівав ти -— як рвуть мак? Ось так, ось так рвуть мак! Соловейку, сватку, братку, Чи ж бував ти в нашім садку? Чи видав ти, чи чував ти — як їдять мак? Ось так, ось так їдять мак! Подала Ольга Литвин В інших дітей є і тато, і мама, що й дідусь і бабуся... А в Мар ка — тільки мама. Мама вдень працює, ввечорі в школі учиться, а Марко вдома господарює. То нічого, що йому тільки вісім ро ків —- він уже вміє замести хату, застелити ліжко і поскладати речі ■на місце. Так його начила мама. — Кожна річ має своє місце і не любить, коли її покласти на чуже. Тоді її так важко знайти, і пропадає багато часу. Поки мама в школі, Марко, піс ля школи, сидить у сусідів і вчить свО‘ї лекції. А пізніше — разом з мамою, вечеряє, і коли мама не дуже втомлена, вони читають у- країнські казки, а коли у неї був важкий день, Марко сідає до сте лу писати листи. Марко листується з Богданом, CKHGM маминої приятельки, що з ним бачився востаннє три роки тому. Богдан на рік старілий від Марка, а його мама, так само як і Маркова, ввечорі вчиться в шко лі, в тій самій, що і Маркова ма ма. Це зле: через те, що вони щодня бачаться в школі, вони не ходять одна до одної в гості. —- Мамо, коли ми вже поїдемо до Богдана? — питаїє Марко. -—- Як я закінчу школу, синку. — А коли то буде? —- Скоро, цієї ос єни. Добре казати мамі — скоро1... ІЦе тільки літо,, і попереду так багато довтих-предовгих днів, ко ли так би мовити можна добре побавитися із приятелем! Вже ■скорю і школа закінчиться, і що ТО Д І 'ЦІЛИЙ день робитимеш? Сів Марко та й почав свюї жа лі Богданові виписувати. Лист ви йшов дуже великий, бо був писа ний оттакенними літерами1! Богдан, як старший, писав дріб ніші й довші листи. Він все біль ше писав про школу, бо дуже любив учитися і був перший у клясі. ,,3 вікна нашої школи вид но футбольну площу. Часом я підглядаю, як там грають старші хлопці. Але вчитель нам цього не дозволяє, і тільки на лекціях ма лювання можна. Наша вчителька малювання, пані Сміт, на це ні чого не каже. Часом я навіть ма люю футболістів. “ Прочитав Марко, та. й здиву вався: з вікна його кляси також видно футбольне поле, і його вчительку також звуть пані Сміт. І вона також не сердиться, коли, в вікно на футбол дивитися... Що з цього виходить? Що Марко і Богдан вчаться в тій самій школі!.. Як вони не здогадалися про те за питатися? „Постій же“, подумав Марко. „Я тобі листа напишу і •■сам поштарем буду.11 Три листи паперу зіпсував Мар ко., поки написав листа такого, як треба; поклав у конверт, за клеїв і задоволено' посміхнувся. Другого дня на великій перерві скоріше побіг до кляси, що була на один ступінь старша, від Мар кової, і став перед дверима. Став і задумався: як пізнати Богдана? Він його' навіть не пригадував. Хіба що запитати вчителя? Ану, спробую вгадати. Один за одним виходили галасливі хлопці, що. їм під час лекції ноги потерпли від чемного сидіння... Може оцей? Ні в нього вуха не миті, це не може бути Богдан. А може цей? Ні, в нього на черевиках шнурки вузлами позв’язувані, Богдан не м іО ж є бути таким неохайним. А цей? Це мабуть Богдан. Бо в у- ікраїнській вишитій сорочечці, що краєчком комірця виглядає з-під чистого темно-синього костюмчи ка. Марко посміхнувся до хлоп ця і подав йому білого конвер та з написом: „Богданові Крижа- нівському“. Богдан здивовано під няв брови, розкрив конверта і прочитав: „Привіт, Богдане! Я — Марко“. гг НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
