Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Над Анґарою (Різдвяний спогад) Щойно на чужині вчимося ці нити своє, рідне й символіку тра диційних звичаїв. Ніколи так до- ібре «є розуміла я Шевченка, коли читала його на Сибірі й ніколи так глибоко не вражала мене мельодія церковних дзвонів, як коли почу ла я їх вряди-годи серед глуші. прианґарської волости. А те наше Різдво іна сотні миль від своїх рід н и х —■ серед чужих, хоч і добрих і щирих серцем людей! Святкувала я його в 1916 р. з одиноким товаришем заслання, покійним уже сьогодні Юліяном Балицьким. Нас двоє попало якось у село Пи'нчугу, а всіх Інших роз кинено -по цілій Ангарі на просто рі до 200 верств. До найближчого товариша Неділки було 36 км., до найдальшого Стецева 100 км. До1 свят приготовлялась я за здалегідь. Уже тоді мала добре за- ■господаров'ану хату з цілою об становок) : велику ясну світлицю І пекарню. Кімнату виліпила по чолдонському звичаю тапетами, долівку вистелила сибірськими по- ловиками, замазавши перед тим усі щілини замазкою по приписі „Польського Кухаржа**, ліжко за стелила •білим футром з ушканів, себто сибірських зайців (вони, тут картках слово „бажають" і да ється підпис, потім до деяких ко- керт вкладається знимку, до де яких пару „зелених**, до деякої хмарку давніх споминів і... картки їдуть у світ. Коли вкладаю картки І наліп люю марки, часом бачу якийсь давній Святий Вечір у Львові, ча сом нагадується якась зимова ніч у Славську чи Ворохті, часом за дзвонять в ухах віденські вибухи бомб з зими 1944— 45... Малі, бар вні картки несуть у далекий світ радісні слова „Христос Раждаєть- ся“, а разом із словами летить ту га за давніми, далекими, щасливи ми святами і за тими — що „свят кують" тепер Різдво у знову роз- клеко-тілих гомоном кулеметів і ■вибухами мін, у рідних, засипаних снігом, далеких, далеких Карпа тах... Рута у зимі зовсім білі), а на деревяну софу поклала мякі червоні подуш ки, випхані пахучим сіном. А коли ще додати, що на столі була ви шивана скатерть, а на малому кру глому столику лямпа, правдива, лямпа з зеленим абажуром, а на стінах „буявуки“, кошички з ко ри, заповнені пучками сушених трав і зеленої піхти-ялинки, а на стіні портрет Шевченка і листівки зі світлинами наших письменників, що їх прислала 'мені пані Грінчен- кова —■ то зрозумієте, яка захис на була моя домівка і як добре по чувалась я в ній. Правда, над тон кою стелею воркотіли невпинно голуби, які на стриху виводились без числа і ліку й тупотіли день і ніч ніжками, мов ніколи не знали спокою, але до цього я згодом звикла, як звикла до чорних „бо гів" чолдонських, що висіли в кутку між 'вікнами, а яких не го дилося здіймати. Зрештою мала я свою ясну Мадонну зі Львова. Там за стінами хати міг шаліти бурун, міг тиснути мороз і в 50° — там за стінами була чужина, Сибір, - - але тут жила я своїм життям. Гірше стояла справа з кухнею, себто з варенням. ЗІ соромом при знатися мушу, що варити я не вміла, бо ніколи цим сама не зай малась і все так складалось у жит ті, що другі це за мене робили. Аж тепер відчула я, як воно погано. І не я одна це відчула. Навіть ко лега Юліян жалувався, чому мама завжди виганяла його з кухні, мовляв, „хлопцям не до горшків" —• а то тепер і він мучився, готу ючи собі їжу. Бо ми всі „австрій ці і германці“ самі собі варили, хоч могли діставати харч у місце вих чолдонів — та вони варили не по-нашому і не зовсім то чисто й гігієнічно. Влітку, коли щойно приїхали ми до Пинчуги, справа була лег ша. Можна було жити хлібом, мо локом, яйцями, овочами, медом, вуджениною, яку діставали в різ них видах у місцевій великій тор гівлі Василя Петровича Толстого. Там було у той час усе, чого ду ша забажала і при тім дуже деше во. Але коли похолодніло і вже на Воздвиження замерзла Ангара і впав перший сніг, треба було по дбати про соліднішу їжу. Я замо вила собі дві куховарські книжки: польську з Києва і російську з Москви і почала з обох комбіну вати свою кухню. До Різдва вже набрала стільки досвіду і вправи, що могла зважитися зладити у се бе на Свят-Вечір правдиву нашу вечерю. Сибірські чолдони ніяких свят у нашому розумінні — не обхо дять, хоч святих у них багато. В ГІиінчузі була церква та батюшка лиш десь колись приїздив, щоб похристити народжених, повінча ти невінчаних і покропити могили вже похованих. Так отже тільки я одна і товариш Юліян святкували Різдво Христове. Другі полонені: німці, один польський граф і одна мадярка, Роза Францовна, відсвят кували Різдво по новому стилю. Мадярка мала ялинку і прибрала її свічечкаїми у числі своїх літ — і з того часу я втратила до неї всяке довіря. Подумайте тільки! Жінка, що висвітлює прилюдно свої літа як Шіхт своє мило з оле нем на Марійській площі. Хоч із товаришами заслання ін ших народностей удержували ми завжди дружні зносини і сходи лися разом при кожній нагоді га цим разом порішила я, що такий вечір, як Свят-Вечір, перший на чужині, можна провести тільки з близькою людиною, своєю люди ною, якщо вона є. А з товаришем Юліяном лучило мене чимало спо минів із рідного краю, де ще перед війною працювали ми разом у на ших шкільних і просвітних уста новах. А його сестра Мелася була ще так недавно моєю ученицею. Так отже стало на тому, що буде мо вечеряти удвох, — а других запросимо на завтра. Крім того задумала я прибрати ялинку для пинчузьких дітей, які до мене часто навідувались і дуже щиро відносились. Ялинка не була для них новістю бо давніми рока ми влаштовувала її для них шко ла, але цього року скрізь по Росії пішов клич, закинути цей „гер- (Докінчення зі ст. 6) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
