Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Над Анґарою (Різдвяний спогад) Щойно на чужині вчимося ці нити своє, рідне й символіку тра диційних звичаїв. Ніколи так до- ібре «є розуміла я Шевченка, коли читала його на Сибірі й ніколи так глибоко не вражала мене мельодія церковних дзвонів, як коли почу ла я їх вряди-годи серед глуші. прианґарської волости. А те наше Різдво іна сотні миль від своїх рід н и х —■ серед чужих, хоч і добрих і щирих серцем людей! Святкувала я його в 1916 р. з одиноким товаришем заслання, покійним уже сьогодні Юліяном Балицьким. Нас двоє попало якось у село Пи'нчугу, а всіх Інших роз кинено -по цілій Ангарі на просто рі до 200 верств. До найближчого товариша Неділки було 36 км., до найдальшого Стецева 100 км. До1 свят приготовлялась я за здалегідь. Уже тоді мала добре за- ■господаров'ану хату з цілою об становок) : велику ясну світлицю І пекарню. Кімнату виліпила по чолдонському звичаю тапетами, долівку вистелила сибірськими по- ловиками, замазавши перед тим усі щілини замазкою по приписі „Польського Кухаржа**, ліжко за стелила •білим футром з ушканів, себто сибірських зайців (вони, тут картках слово „бажають" і да ється підпис, потім до деяких ко- керт вкладається знимку, до де яких пару „зелених**, до деякої хмарку давніх споминів і... картки їдуть у світ. Коли вкладаю картки І наліп люю марки, часом бачу якийсь давній Святий Вечір у Львові, ча сом нагадується якась зимова ніч у Славську чи Ворохті, часом за дзвонять в ухах віденські вибухи бомб з зими 1944— 45... Малі, бар вні картки несуть у далекий світ радісні слова „Христос Раждаєть- ся“, а разом із словами летить ту га за давніми, далекими, щасливи ми святами і за тими — що „свят кують" тепер Різдво у знову роз- клеко-тілих гомоном кулеметів і ■вибухами мін, у рідних, засипаних снігом, далеких, далеких Карпа тах... Рута у зимі зовсім білі), а на деревяну софу поклала мякі червоні подуш ки, випхані пахучим сіном. А коли ще додати, що на столі була ви шивана скатерть, а на малому кру глому столику лямпа, правдива, лямпа з зеленим абажуром, а на стінах „буявуки“, кошички з ко ри, заповнені пучками сушених трав і зеленої піхти-ялинки, а на стіні портрет Шевченка і листівки зі світлинами наших письменників, що їх прислала 'мені пані Грінчен- кова —■ то зрозумієте, яка захис на була моя домівка і як добре по чувалась я в ній. Правда, над тон кою стелею воркотіли невпинно голуби, які на стриху виводились без числа і ліку й тупотіли день і ніч ніжками, мов ніколи не знали спокою, але до цього я згодом звикла, як звикла до чорних „бо гів" чолдонських, що висіли в кутку між 'вікнами, а яких не го дилося здіймати. Зрештою мала я свою ясну Мадонну зі Львова. Там за стінами хати міг шаліти бурун, міг тиснути мороз і в 50° — там за стінами була чужина, Сибір, - - але тут жила я своїм життям. Гірше стояла справа з кухнею, себто з варенням. ЗІ соромом при знатися мушу, що варити я не вміла, бо ніколи цим сама не зай малась і все так складалось у жит ті, що другі це за мене робили. Аж тепер відчула я, як воно погано. І не я одна це відчула. Навіть ко лега Юліян жалувався, чому мама завжди виганяла його з кухні, мовляв, „хлопцям не до горшків" —• а то тепер і він мучився, готу ючи собі їжу. Бо ми всі „австрій ці і германці“ самі собі варили, хоч могли діставати харч у місце вих чолдонів — та вони варили не по-нашому і не зовсім то чисто й гігієнічно. Влітку, коли щойно приїхали ми до Пинчуги, справа була лег ша. Можна було жити хлібом, мо локом, яйцями, овочами, медом, вуджениною, яку діставали в різ них видах у місцевій великій тор гівлі Василя Петровича Толстого. Там було у той час усе, чого ду ша забажала і при тім дуже деше во. Але коли похолодніло і вже на Воздвиження замерзла Ангара і впав перший сніг, треба було по дбати про соліднішу їжу. Я замо вила собі дві куховарські книжки: польську з Києва і російську з Москви і почала з обох комбіну вати свою кухню. До Різдва вже набрала стільки досвіду і вправи, що могла зважитися зладити у се бе на Свят-Вечір правдиву нашу вечерю. Сибірські чолдони ніяких свят у нашому розумінні — не обхо дять, хоч святих у них багато. В ГІиінчузі була церква та батюшка лиш десь колись приїздив, щоб похристити народжених, повінча ти невінчаних і покропити могили вже похованих. Так отже тільки я одна і товариш Юліян святкували Різдво Христове. Другі полонені: німці, один польський граф і одна мадярка, Роза Францовна, відсвят кували Різдво по новому стилю. Мадярка мала ялинку і прибрала її свічечкаїми у числі своїх літ — і з того часу я втратила до неї всяке довіря. Подумайте тільки! Жінка, що висвітлює прилюдно свої літа як Шіхт своє мило з оле нем на Марійській площі. Хоч із товаришами заслання ін ших народностей удержували ми завжди дружні зносини і сходи лися разом при кожній нагоді га цим разом порішила я, що такий вечір, як Свят-Вечір, перший на чужині, можна провести тільки з близькою людиною, своєю люди ною, якщо вона є. А з товаришем Юліяном лучило мене чимало спо минів із рідного краю, де ще перед війною працювали ми разом у на ших шкільних і просвітних уста новах. А його сестра Мелася була ще так недавно моєю ученицею. Так отже стало на тому, що буде мо вечеряти удвох, — а других запросимо на завтра. Крім того задумала я прибрати ялинку для пинчузьких дітей, які до мене часто навідувались і дуже щиро відносились. Ялинка не була для них новістю бо давніми рока ми влаштовувала її для них шко ла, але цього року скрізь по Росії пішов клич, закинути цей „гер- (Докінчення зі ст. 6) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
