Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Салатна Рути Свята без ілюзій Очевидно, що вже від передсвя- точного понеділка всі мої знайомі домашні господині, які в „цивілю" є, ясна річ, фабричними робітни цями турбувалися святочною ку лінарною програмою. Спати йдеть- ся пізно вночі але вже від неділі роздумується і розділюється до кладно час, щоб усе зробити: на приклад, коли зварити борщ? Мо же це буде можливе в четвер, а може навіть вдасться вже в сере ду? Бо ануж потім не буде часу! Як втримати ялинку зеленою від латинських чи пак ,,американ ських" свят? А може справді пе рейти на „новий стиль" і святку вати „з людьми"? Тоді очевидно підносяться голоси обурення усіх прихильників традиції: ,,Щось та ке! Ти зовсім американізуєшся, Руто!“ Памятаю, філософічні зауваги на цю тему однієї перекупки на львівському ринку, коли в день українського Свят-Вечора цілий ринок пустошів і не було охочих ні на криваву кишку, ні на „мака- ГІґі“, що їх намагалися продати цей вечір на деяких ,,страґанах“. Вона, ця перекупка, репетувала, аж камяні леви під ратушем, (які вже чули і бачили неодне), здри гались: ,Дали сьвят ма разем сявєнта, а тилько те русіні мушом мець їх до ґури ноґамі! Жеби по- жондним людзьом на злосьць зро- біць!“ Ціле щастя, що в Америці ніхто не цікавиться тим, хто коли і як святкує: хочеш два тижні раніше ОК, хочеш два тижні пізніше •— олл райт лиш лиши мене в спокою! А щодо кулінарних турбот, то їх в Америці є теж немало. Най більше тяганини є очевидно з тією нещасною рибою, розповідала ме ні одна знайома. ,,Справляй її, ва ри, завивай в органтину, студи, і біда знає, що ще роби. Чи не кра ще зробити ют такі кульки з риби, поставити на полумиску і хай їдять. Я намучилася стільки з цією рибою, що постановила, що ніко му з гостей її не дам! Але де там: знайшли її самі н рефриджерей- торі, мою кохану рибку, ще й на сміхалися, що вона любить пла вати і випили при цій нагоді о- станню наливку і ще нарікали, чо му немає »скача«. Щодо мене, то я мала найбільше клопоту з тортом: три його, крути його, хухай на нього, дуй на ньо го — а йому в газовій печі зроби лося холодно. Такий макух ви йшов, що не приведи Господи! Не можна людям було показати, тре ба було сховати. Незадовго має бути базар в школі, хай іде на хва лу Божу! Ще був клопіт, коли гості по чали розходитися і розїжджатися і, як звичайно, мій чоловік вперся, що буде розвозити по хатах тих, що їх ласка Божа ще не покарала „карою". За давніших часів то та ке відводження по хатах було без печне: пішов чоловік відпрова джувати, часом там десь легенько стукнув капелюхом до стовпа чи ліхтарні і не було великої шкоди, ні стовпові, ні капелюхові і якось то було. Коли народ засів тепер за керівниці, справа скомплікува- лась: після святочних зустрічей трапляються зустрічі з деревами, чи гідрантами на хідниках, а по святах знайомі направлячі авто мобільних каросерій не хотять приймати роботи, стільки її ма ють. Не питайте, скільки це до датково коштувало наш святочний бюджет! Ну, але таки найгірша ще одна єгипетська ,,пляґа“, а це, як очевидно кожний знає — коляд ники. Даремне писати і оголошу вати, що „цього року вся коляда залишенцям!" І так всі льокальні товариства й установи мають свій розрахунок і ганяють зі збірко- вими списками по усіх усюдах. Ко ли пробуєте згадати щось, що. мовляв, „вся коляда на залишен ні’в “ — збірщики, яким вже добре куриться з чуба, холодно дивлять ся на свою жертву, а потім почи нають наново „Бог Предвічний", мовляв, „ви, як собі хочете, а ми без »добровільного датку« з хати і так не підемо!" Єдина рада тоді є дати (навіть на те, в що не віри те), але зате подати колядникам адресу ще одного знайомого, або, краще, підпровадити їх під хату, де знайомий живе і тоді тихцем втекти, щоб не знав. Такі додатко ві списки дуже помагають коляд никам. Але не лиш у цей спосіб здобу вається „святкових ворогів". Та кож і ті, до яких ви не прийшли на свята, або не написали картки, будуть вас мати в печінках, аж до Воскресення, бо тоді вони можуть відплатитись вам і не напишуть до вас. За якийсь час справа забу деться, але краще пішліть картку! Разом з поштовою маркою і ко- вертою коштує лише 13 центів, але оплатиться: один ворог мен ше. А в загальному, є таки одне ве селе святочне зайняття: писати святочні картки. Є декілька різних рецепт у тій справі. Одні, посила ють картки, лиш тим, що прислали їм побажання минулого року, інші знову дають оголошення до газет, і потім таки пишуть ще й картки, треті відписують лиш тим, від яких дістануть картку цих свят, ще інші пишуть лиш до тих, з якими близько живуть (напри клад, на цій самій вулиці). Ще ін ші — просто взагалі не пишуть і мають святий спокій. Перший.. другий рік знайомі їх обмовляють, твердять, що вони є невиховані, що забувають про традицію, а по тім привикають і дають спокій. Т так якось присихає. А я все таки ще не перестала’ писати. Це є ціла церемонія, яка починається від того, що1 я нама гаюся встановити, скільки яких поштових марок я потребуватиму: отже, чотири за двадцятпять, то буде до Австралії!., потім пять за пятнадцят, то буде ДО'Німеччини.-.. Потім дві по десять до Аргенти-. ни... Потім ще по шість для тих з Канади і Каліфорнії (властиво, можна було б написати два тижні тому, тоді можна було посилати не летунською, але звичайною поштою, але хай уже буде), потім ідуть ті по три центи, де буду ро бити якісь дописки, і нарешті ті; по два центи без дописок, що йдуть у відкритих ковертах. Потім витягається адреси, упорядкову ється за країнами, дописується на
Page load link
Go to Top