Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різдво у Воркуті Пишуть мені, що я особливо ра дісно описала розваги у Воркуті. Що від цього опису зовсім зникає понурість лагерного життя і його загрози. Чи справді в тій атмосфе рі людина могла здобутись на без застережну радість і вдовілля? Але треба нас розуміти. Це правда, що каторжна праця висна жувала докраю, а довкруги чигали лайка і зневага. Це правда, що безнастанні труси вичерпували, а гострий клімат і 'недоїдання роби ло своє, Але ми були молоді й дружньо зжиті. В нашому гурті не було донощиці. Ми кріпили й під держували одна одну. Ми вірили в те, що воно довго не потриває. Тому в нашому бараку, серед своїх чотирьох стін, у нас був свій світ. Правда, тут могла кожної хвилі увійти ,,надзирательниця“ і з цим треба було числитись. Але ми старались відмежувати наш .ба рак якнайбільше від контролі тю ремної влади. Вже хоч би те, що ми завісили вікна білими завісками, не давало так легко вгляду все редину. А потім можна було ви ставити „варту“, що остерігала. У іпередсвяточному часі це було часто потрібне. Бо вязні-українки пильно готувались до святкування. А нам уже заздалегідь заповідали, що співати й молитись заборонено. У звязку з тим режим загострю вався, нагляд був пильніший. Але це тільки скріплювало наш намір. Коляди починали співати вже в грудні. Про те вже дбали українки з лагері, стараючись втягнути кожну у це святкування. їх запал і . охота уділялись і вязніям іншої національности і всі ми допомага ли їм. І так коли тільки поверну- почестей. Обмежилась до певних ділянок праці, що між ними слід назвати в першу чергу Кружок ім. Ганни Барвінок. Одначе її духо вий посів ріс у всіх нею оживлених ділянках і вона слідкувала з лю- бовю за його паростками. В загальних зарисах накреслили ми постать Константани Малиць- кої — вчительки, письменниці й громадської діячки. Про її людські прикмети говоритимуть спогади сучасниць, що їх постараємось зі брати; JI. Бурачинська лись з праці й проковтнули скупий обід, зараз же зісували оба столи в бараку і намішувались хто де міг. Одна співала текст коляди стрічку за стрічкою, а ми підтягали. Тра плялось, що якась „надзиратель- ниця“ влетіла 'несподівано й вима гала з лайкою, щоб ми розійшлись. Але ми тоді ,,шили“ або ,,читали“ і не дали себе івивести з рівноваги. А вже самі свята! Ми ходили до праці й назовні не сміло бути нія ких змін. Але Свят-Вечір був наш. О, як ми це переживали! Коли тільки зїли й помились по праці, тоді починалось святкування в ба раку. Одягались у найкраще, що мали. В бараку йшли приготуван ня: на оба столи клали в середині дошки з нарів і накривали їх про стиралами. Всюди були вишивки. Стіл був гарно застелений, бо українки жертвували свої пачки їв перших роках, потім було навпа ки, свята справляли нашими пач ками. По середині стола стояла миска з кутею — зернятками пше ниці, що засолоджені були цукром. (Пшеницю українки діставали з дому ще восени). Овят-Вечором порядкували вяз- ні-україніки. Притягали всіх, хто тільки жив у бараку. Байдуже, чи був їх вірування та чи взагалі ві рив у Бога. (Я бачила, що москов ки взагалі не розуміли значення Різдва). Тоді починався Свят-Вечір. Од на з українок обносила на виши ваній подушці білий хлібець, порі заний на дрібні частинки, що його перед святами дістали в одній пач ці. (Я оглядала його перед тим. Спечений був неначе великий гриб, а на верху були якісь знаки). Кожна з нас брала частинку й на слоіва „Хрюстос родився“ відпові дала ,,Славіте Його“. Тоді бажали собі всі скорого визволення і ста вали до молитви біля столу. Мо литвою проводила наперед одна з українок, а потім кожна з віро- іеповідних груп. Коли вже всі по молились, тоді засіли при столі. Наперед кожна дістала ложочку куті, бо її не було багато. А потім всіх інших добрих страв. Вкінці заспівали коляд та ще й вислухали одну-дві промови. Звичайно про мовляли українки про боротьбу України та віру в її визволення. Мені здається, що їх національні почування не гасли, а кріпнули. Оця їх сила притягала й нас. Чотири вечорі ми так святкува ли. Це не тривало довго, бо на другий день треба було йти до праці й виконати жахливу норму, що її на свята ще більше аїрипиль- новували. Але щовечора ми моли лись спільно, засідали при столі й співали коляд. Під Новий Рік було дозволене офіційне святкування й була музика в залі. Дехто з нас ходив потанцювати. Так само врочисто зустрічали ми Великдень. Увечорі чекали, до півночі й молились, вітаючись по тім словами „Христос Воскрес“. Великдень могли навіть краще приготувати, бо це була неділя, коли ми іне йшли до роботи. Тому Великодній стіл був звичайно кра щий і на ньому пишався завжди торт. І то неабиякий. Мушу про нього точніше розказати, бо кош тувало це багато труду, щоб його придумати й спекти. Ми діставали при сніданні неве лику булочку з темної муки, що була краще випечена, як тяжкий, лагерний хліб. Оцю булочку ми тиждень відкладали і сушили. По тім фляшкою розтирали булочки в мішку на терту булку, дотавали цукру й оливи, п олізли кавою й замішували в тісто. З того фор мували велиікі коржі й припікали їх на пательні (печі в нас не було) з обох боків. Потім мастили їх мармелядою і ставили один на дру гий. Торт уже був готовий. Пізні ше, коли ми вже заробляли, тоді купували ще маргарину, втирали її з цукром і мазали тим торт зіверху. Таке було наше святочне печиво у Воркуті. Українки святкували за старим календарем. Коли якась національ на група святкувала за новим, тоді українки її відвідували. Оттак проходили наші свята у Воркуті. Щороку було в нас біль ше радости й віри. Для декого й справді прийшло визволення. Але не для всіх. Тому згадаю їх, коли засяють світла на моїй ялинці і прошу за згадку всіх людей доброї волі у цілому світі. Валлі Шліс Переклад із німецького Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
