Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Пане Бордо! — каже літня дама, зупиняю чись у відкритих дверях. — Панна Христина Сумик прийшла — голосить, спотикаючись на чужому прі звищі і перелускає Христю в розкішно влаштовану канцелярію. —■ Панна Сумик? ---- відповідає бадьорий голос від письмового стола. — Прошу! Літній чоловік піднімає на неї погляд, узброє- ний в окуляри і теж прихильно всміхається. Від ЦЬОГО 'ПОВИННО б трохи відлягти /від серця, але воно далі товчеться, повне неспокою. Сідає у глибокий фотель, що робить її малою, майже невидною і ви пробовується, щоб хоч чубок голови виставити по над його м’яку спинку. Адвокат, що сидить за пись мовим столом, ховає вираз своїх очей за грубими склами, у яких відбивається світло настільної лампи. Горить вона повним світлом, хоч крізь розсунені жа люзі вдаряє у кімнату світло дня. Він спішно кін чить диктувати щось у диктафон. Усмішка з його лиця зникла. Христя певна, що він забув про неї. Взагалі йому напевне нецікаво знати, що її серце завмирає від хвилювання в той час, як обличчя на магається не зрадити цього, її напруження зміцню ється в міру того, як продовжується диктування. У кімнаті холодно, але в неї за вухами виступає піт. Це завжди з нею так, коли вона нервується. — Спо кійно, — каже собі, — спокійно. — Пробачте мені, — каже пан Бордо. У нього червоний метелик на білій сорочці і сіре вбрання. Між бровами маленька борозна. Волосся темне. У мові нема ні крихітки вищости, чи пози. Говорить, ніби вона прийшла до старого знайомого на роз мову. — Зайшли несподівані справи, які я негайно мушу полагодити. Я зараз кінчу — Прошу, це .нічого, — в свою чергу ввічливо впевнює Христя і цупко сплітає долоні. Це „зараз" відсувається у простори і виглядає, що воно ніколи не надійде. Поглядом .рисує взір ки лима на підлозі. Переносить погляд на драперії, де повторюється цей сам рисунок. Розкішно влашто ване — признає в думках. — Чи сказати це йому? Людям приємно, коли похвалити їх, чи щось, що на лежить до них. В ухах усе ще клекотить підземка. Японська молодь. Де Марко? Чи це вже так зали шиться між ними? Ну, ясно, адже мама і сестра пе ренеслися до Боффало. Він сюди не повернеться. Університети є скрізь. Зрозуміло, що тут авто винно. Вона теж може мати авто. Але перше наука. Треба їй скінчити шоферські курси . . — Велл — каже адвокат і ще дивиться до своїх записок. Кладе обидві долоні на поверхні стола, на че б хотів встати, але тільки зводить на неї погляд і не рухається. Світло лямпи сповзає на поверхню стола і за склами видно запит.. — Отже ви є панна Христина Сумик? — питає. — Так — відповідає Христя і змушує себе ди витися йому просто в очі. В устах пересохло. Смішна історія — каже собі. — Чого я властиво боюся? — Всміхається і в цьому має бути самопевність і бай дужість. — Я вам, очевидно, вірю, але закон є законом. Я вас не знаю. Чи маєте якийсь документ, щоб ствер джував це? — Документ? — дивується. Цього вона не че кала. Ціла оправа заплутується і виглядає ще більше таємниче. Це не простиме — каже до себе. Ніколи не подумає, щоб мати з собою якийсь документ! — Посвідчення з бібліотеки — каже до нього. — Чи це не досить, — питається, помітивши його посмішку. —■ Мало — признає пан Бордо. — Але пока жіть, якщо нічого іншого не маєте. Христя енергійно всуває руку до торбочки. Перше, що відчуває під пушками пальців — це Мар ків цент. Стискає його у пальцях. Це було тоді ніби прогноза щастя, а принесло їй стільки непорозу міння. Тільки, . Ах, що це справді, не відсунеться ніколи думкою від нього! Пересуває цент на бік, пе рекидає пудерничку, гребінчик, останній лист від батьків, заглядає до гаманця. Посвідки немає. — Не можу знайти — признається щиро, зо скрухою. Не перестає перевертати свої дрібнички у торбочці. Можливо що посвідчення десь засуну лось. Річ, яку шукається, здається втікає від лю дини. Під пальці знову попадається цент. О, Мар ку — думає — Марку! Я не можу перестати думати про тебе . — Шкода —• каже адвокат і надумується. У двері просувається голова дами, що впровадила Христю. — Прошу не забути, пане Бордо! — нага дує. — Точно о дванадцятій годині! Він всміхається. Вдячний. Але не забув. А втім, він впевнений, що його дружина подзвонить і нага дає йому пору другого сніданку! Знаменито — каже дама, зникаючи за дверима. Адвокат лроховзуєтьсн поглядом по похиленій Христиній голові, яка все ще нишпорить у торбочці. -—■ Побачимо, чи я не маю більше щастя, — каже, відсуваючи долішню шухляду письмового сто ла. Витягає кілька течок, заповнених якимись па перами і несподівано перед Христин-ими очима по являється світлина. —■ Здається, що ця пані ваша давня знайома. Ви знаєте, хто це? — питає. —-Ц е? — зависає на устах невимовлене пи тання, а зогострена, насторожена свідомість зо стра хом стверджує: значить це та справа! Мороз пробі гає попід шкірою, на чолі виступає піт. Давня зна йома! Раптом крізь простори і час, повертається до неї давно минуле. Христя, — тоді ще Христунчик — самлюбно використовувала своє становище одиначки і надокучувала дівчатам „на станції", скільки могла. Грали любов до неї у присутності її батьків, і го нили від себе, коли їх не було. Називали її „п’яв кою", бо чіплялася їх самолюбно, думаючи тільки про свої приємності. їх було три. Марійка, Ґена та Ева. Займали одну кімнату в домі батьків, трохи пу стували опинившись на самоті, але в присутності мами й тата, затримували всі форми доброго вихо вання. їх обличчя були повні уваги до настроїв стар ших, тон їх мови — в яку часто впліталося „дякую1*, „перепрошую", „прошу", „цілую ручки", був ніж ний і немов на кілька тонів вищий, а молодечі бісики ув очах, ховалися кудись у глибину. ( Прод. б.) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
