Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Пане Бордо! — каже літня дама, зупиняю чись у відкритих дверях. — Панна Христина Сумик прийшла — голосить, спотикаючись на чужому прі звищі і перелускає Христю в розкішно влаштовану канцелярію. —■ Панна Сумик? ---- відповідає бадьорий голос від письмового стола. — Прошу! Літній чоловік піднімає на неї погляд, узброє- ний в окуляри і теж прихильно всміхається. Від ЦЬОГО 'ПОВИННО б трохи відлягти /від серця, але воно далі товчеться, повне неспокою. Сідає у глибокий фотель, що робить її малою, майже невидною і ви пробовується, щоб хоч чубок голови виставити по над його м’яку спинку. Адвокат, що сидить за пись мовим столом, ховає вираз своїх очей за грубими склами, у яких відбивається світло настільної лампи. Горить вона повним світлом, хоч крізь розсунені жа люзі вдаряє у кімнату світло дня. Він спішно кін чить диктувати щось у диктафон. Усмішка з його лиця зникла. Христя певна, що він забув про неї. Взагалі йому напевне нецікаво знати, що її серце завмирає від хвилювання в той час, як обличчя на магається не зрадити цього, її напруження зміцню ється в міру того, як продовжується диктування. У кімнаті холодно, але в неї за вухами виступає піт. Це завжди з нею так, коли вона нервується. — Спо кійно, — каже собі, — спокійно. — Пробачте мені, — каже пан Бордо. У нього червоний метелик на білій сорочці і сіре вбрання. Між бровами маленька борозна. Волосся темне. У мові нема ні крихітки вищости, чи пози. Говорить, ніби вона прийшла до старого знайомого на роз мову. — Зайшли несподівані справи, які я негайно мушу полагодити. Я зараз кінчу — Прошу, це .нічого, — в свою чергу ввічливо впевнює Христя і цупко сплітає долоні. Це „зараз" відсувається у простори і виглядає, що воно ніколи не надійде. Поглядом .рисує взір ки лима на підлозі. Переносить погляд на драперії, де повторюється цей сам рисунок. Розкішно влашто ване — признає в думках. — Чи сказати це йому? Людям приємно, коли похвалити їх, чи щось, що на лежить до них. В ухах усе ще клекотить підземка. Японська молодь. Де Марко? Чи це вже так зали шиться між ними? Ну, ясно, адже мама і сестра пе ренеслися до Боффало. Він сюди не повернеться. Університети є скрізь. Зрозуміло, що тут авто винно. Вона теж може мати авто. Але перше наука. Треба їй скінчити шоферські курси . . — Велл — каже адвокат і ще дивиться до своїх записок. Кладе обидві долоні на поверхні стола, на че б хотів встати, але тільки зводить на неї погляд і не рухається. Світло лямпи сповзає на поверхню стола і за склами видно запит.. — Отже ви є панна Христина Сумик? — питає. — Так — відповідає Христя і змушує себе ди витися йому просто в очі. В устах пересохло. Смішна історія — каже собі. — Чого я властиво боюся? — Всміхається і в цьому має бути самопевність і бай дужість. — Я вам, очевидно, вірю, але закон є законом. Я вас не знаю. Чи маєте якийсь документ, щоб ствер джував це? — Документ? — дивується. Цього вона не че кала. Ціла оправа заплутується і виглядає ще більше таємниче. Це не простиме — каже до себе. Ніколи не подумає, щоб мати з собою якийсь документ! — Посвідчення з бібліотеки — каже до нього. — Чи це не досить, — питається, помітивши його посмішку. —■ Мало — признає пан Бордо. — Але пока жіть, якщо нічого іншого не маєте. Христя енергійно всуває руку до торбочки. Перше, що відчуває під пушками пальців — це Мар ків цент. Стискає його у пальцях. Це було тоді ніби прогноза щастя, а принесло їй стільки непорозу міння. Тільки, . Ах, що це справді, не відсунеться ніколи думкою від нього! Пересуває цент на бік, пе рекидає пудерничку, гребінчик, останній лист від батьків, заглядає до гаманця. Посвідки немає. — Не можу знайти — признається щиро, зо скрухою. Не перестає перевертати свої дрібнички у торбочці. Можливо що посвідчення десь засуну лось. Річ, яку шукається, здається втікає від лю дини. Під пальці знову попадається цент. О, Мар ку — думає — Марку! Я не можу перестати думати про тебе . — Шкода —• каже адвокат і надумується. У двері просувається голова дами, що впровадила Христю. — Прошу не забути, пане Бордо! — нага дує. — Точно о дванадцятій годині! Він всміхається. Вдячний. Але не забув. А втім, він впевнений, що його дружина подзвонить і нага дає йому пору другого сніданку! Знаменито — каже дама, зникаючи за дверима. Адвокат лроховзуєтьсн поглядом по похиленій Христиній голові, яка все ще нишпорить у торбочці. -—■ Побачимо, чи я не маю більше щастя, — каже, відсуваючи долішню шухляду письмового сто ла. Витягає кілька течок, заповнених якимись па перами і несподівано перед Христин-ими очима по являється світлина. —■ Здається, що ця пані ваша давня знайома. Ви знаєте, хто це? — питає. —-Ц е? — зависає на устах невимовлене пи тання, а зогострена, насторожена свідомість зо стра хом стверджує: значить це та справа! Мороз пробі гає попід шкірою, на чолі виступає піт. Давня зна йома! Раптом крізь простори і час, повертається до неї давно минуле. Христя, — тоді ще Христунчик — самлюбно використовувала своє становище одиначки і надокучувала дівчатам „на станції", скільки могла. Грали любов до неї у присутності її батьків, і го нили від себе, коли їх не було. Називали її „п’яв кою", бо чіплялася їх самолюбно, думаючи тільки про свої приємності. їх було три. Марійка, Ґена та Ева. Займали одну кімнату в домі батьків, трохи пу стували опинившись на самоті, але в присутності мами й тата, затримували всі форми доброго вихо вання. їх обличчя були повні уваги до настроїв стар ших, тон їх мови — в яку часто впліталося „дякую1*, „перепрошую", „прошу", „цілую ручки", був ніж ний і немов на кілька тонів вищий, а молодечі бісики ув очах, ховалися кудись у глибину. ( Прод. б.) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
