Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
кинулася натискати ґудзик „д“ і двері відсунулись. Але людина поблідла зо страху, а їй самій мороз по біг аж у п’яти, від думки, що двері притиснуть лю дину і потягнуть вгору. Вияснювала цій людині, що для гостей існує інша підойма, але це не могло вти шити її переляку. Це напевно і є те! Адвокат запро понує їй виплатити пошкодженому якусь суму гро шей. Якщо вона не схоче, віддасть оправу до суду. Коли справді дійде до цього, то вона опиниться у в'язниці для жінок десь там >на вулиці Хрістофер чи Американській евені. Грошей вона не дасть, бо їх дуже-дуже маленько відложено в неї на науку. — Досить догадів! — наказує собі. За декілька хвилин і так буде знати в чому справа. Бере грубу ньюйоркську газету, яку хтось залишив на плете ному сидінні поруч «неї і намагається притовкти свої турботи загальними справами. Даремне. На пруження зростає. Нарешті знову свіже повітря, ще тепле, але сухе повітря ньюйоркської осені. Спекота, здавалось, проминула вже неповоротно. Вітер, що гонить від Гадсону до Східньої ріки насуває радісну думку, що зима вже не так далеко. Зима, що її температура не обнижується за багато, що все несе з собою надміру снігу і не багата у вологість. Попадає у вир „Тайм Скверу", де завжди так глітно і рухливо. На хмаро- дері „Таймсу“ пересувається вже світляна стрічка останніх вісток. Охочих знати, що діється у світі вдома назбиралося також доволі. Стоять на краях пішоходів, або під будинками і читають. Деякі з ве- литенських реклям .на перехресті Бродвею, блимають світлами. Чекає на зелене світло на розі вулиці і ту нелями хмародерів переходить на евеніо Медісон. Вже близько, щораз ближче цілі, а проте ще нама гається відвернути свою увагу від того невідомого, що її чекає. Зупиняється перед крамницями і огля дає осінні суконки і плащі, трохи далі цікавиться ка пелюхами. Нехай тільки кому нездається, що вона боїться! Трохи моторошно, так, але це і все! Любить ходити тшміж хмародерами. Коли їх верхи окуту ються хмарами, вони нагадують гори. Хмародери цілком не такі грізні, як їй здавалось на тих картках, що їх Нінка присилала до неї. Це вони вирішили, що вона саме тут хотіла зупинитись. Підозрілим зо ром пересувається від дверей до дверей, від числа будинку до числа будинку. Чи знайде вивіску, що це справді адвокат? Вивіска може бути, а він пока жеться звичайним дурисвітом — чомусь страшить сама себе. Газети .повні описів злочинів малолітніх і старших і можна забути, що довкола нас багато більше спокійних, солідних людей. У телевізорі завжди повно сценок про вбивство, про поривання дітей, про події, що заморожують кров у жилах, і це все напружує її нерви і насторожує до людей. По другій стороні бачить вже великі золочені числа на шибах дверей. Кінчики пальців холонуть. З боку, на мурі ціла колонка прерізних вивісок. Коли приглядається ближче, знаходить і пана Бордо. Хри- ститься в думках і рвучко, ніби боїться, що може роздумати і втекти, входить у просторі сіни. Обабіч мармурові стіни. Роглядається за схо дами, але їх не видно. Знову заглядає до листа, щоб зайвий раз впевнитися, котрий це поверх. Тепер по мічає відсунені двері двох підойм. Поруч стоять юнаки в одностроях. Третя підойма саме з’їздить на діл, розсуваються широко двері, випускаючи кіль- коро людей. Третій юнак вихилюється з підойм*! і заглядає до сіней. Христя стоїть перед ними І ро бить вид, що все їй тут прекрасно знане, що нема у неї ніякого сумніву у яку підойму саме увійти і що не чекає її якась неясна справа. —• Яке крило, панночко, — питає. її ввічливо один із них. —- Крило? Б — п’ятнадцять. —■ Сюди, прошу — відзивається цей, що тіль- кищо з ’їхав на долину. Двері засуваються. Тихо і швидко летить ку дись у невідоме з чужим хлопцем у малій клітині. —■ П’ятнадцятий поверх — каже він, відсува ючи двері. Дивиться на неї так, як дивляться молоді хлоп ці на гарних дівчат і так і здається, що тепер він під бадьорливо, довірливо прижмурить до неї одне око. Але замість того він перепускає її на коридор і ди виться, на боки, чи нема охочих з’їхати на діл. Двері знову засуваються. Христя опитається сама у блискучому чисто тою коридорі. Деякі двері відчинені, за ними видно дівчат похилених над столами, чи друкарськими ма шинками. У деякій мірі це заспокоює її. Виходить, що тут таки справді канцелярії. На одних дверях ви віска: „Джьордж Е. Бордо. Адвокат". Зупиняється перед ними, щоб перевести віддих. Входить туди, ніби до святині, з піднесенням І почуттям власних провин. — Добрий день — каже до всіх тих дівчат, що стукають на машинках, телефонують, щось зрахо- вують. У всіх дбайливі зачіски, яскраво мальовані нігті, рисунок губів, що його диктує Голлівуд. —• Що ви бажали? — питає її одна голівка. Христя простягає їй листа від адвоката і напру жено дивиться в молоде, самопевне лице. Туди — каже дівчина, що власне дуже нагадує Діну. Не ри сами обличчя, не кольором волосся, а чимсь тим не- спійманим, що притаманне одній генерації людей з одного краю. Дівчина самопевно вказує їй двері у глибину приміщення. В її голосі немає надмірної ввічливосте, але очі всміхаються до Хриісті прихильно ніби до давньої найомої. У той сам час не забува ють оглянути докладно Христину, сукню, мешти і навіть нігті на. руках. Христя йде до дальніх дверей, ніби маленький парогаїа'вик, пущений на глибоку воду. Всі стіни у су сідній кімнаті заповнені грубими томами. Нікого нема. Під стелею горить неонове світло. Якось уро чисто, багато і трохи страшно. Крізь відчинені двері до сумежної кімнати дивиться на неї літня жінка. Сиве волосся поломане у хвилі, ясна сукня обтягає її тонку постать. Здіймає окуляри і з усміхом простує до Христі. Туди — каже і вона їй, вислухавши уваж но Христиної мови. — Пан Бордо чекає на вас. Від цих слів здається, ніби хтось приклав до плечей ледяну кригу, але вже у наступну хвилину її охоплює гаряча хвиля. Йде за літньою жінкою вузь ким коридориком, впевнена в тому, що вона чує голосне биття її серця.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
