Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Над Ангарою (Докінчеиня на ст. 8) манський“ звичай — і шкільної ялинки в Пи’нчузі не було. Зате я оложила чимало труду, щоб при брати свою якнайкраще і справді — вийшла ялинка «а славу. На вечері теж було 'все, як го диться. Перш усього борщ із уш- ками —- але признаюся сьогодні, що зварила його таки на мясі, бо не була певна, чи на самих; грибах вийде смачний. Товариш Юліян хвалив собі його дуже і не дога дувався нічого, а гріх зломання посту взяла я щ свою душу і ма буть уже відпокутувала. А потім ішла риба і то навіть двояка: сма жена і зимна по-жидівськи. Смаже ну — правдивий осетр — прила дила я сама, а ту зимну, щоб упов ні відповідала своїй назві — дала я зготовити місцевій сибірській жидівці. Товариш Юліян нічого про те не знав і не потребував знати. Та кі малі обмани нікому не шкодять, а піддержують гарні товариські звязки. А вже ціле дальше „меню" було моєї власної роботи: риже- ва каша, випікана з яйцем, зави- ванедь-омлет із варивом і битою сметаною, кутя, узвар і тісточка. А потім напились ми гарячого чаю з самовару і закусили шаньками з сиром моєї хазяйки і медяником, що його прислала нам люба пані Грінченкова з Києва. Прислала теж і сушу, і навіть одну цитрину — рідкість на той час у нас. Ци трина по дорозі попсувалась, але ми таки поставили її на стіл «а згадку добрих, давніх часів та щи рої людини. Цілий вечір пройшов так уро чисто, немов оця вечеря удвох у глибині Азії на сотні миль від рід кого краю була для «ас якоюсь великою містерією. Товариш Ю- ііія'Н надягнув на себе чорний одяг і; я теж причепурилась. Перед ве- черою поділились ми булкою з ме дом, ніби просфорою, і поздоро вили одним бажанням: „вернутись до вільної". А потім відчитували ми листи, які принесла нам остан ня пошта. Між ними і від пані Грінченкової, яка писала: — Зі святим Вечором та з Різдвом свя тим вітаю вас... Знаю які невимов но важкі будуть вам ці дні в дале кій чужині і через те не здійма ється рука моя писати банальні бажання та слова потіхи, бо не розважити можна, а тільки врази ти Ваш тяжкий смуток. Одне тіль ки можу Вам сказати, слово бл. п. Костя Паньківського: „тримайте ся"! А опісля освітили ми ялинку на всі свічечки і в хаті стало веселі ше. Годилось тепер заспівати яких колядок, але ні я, ні товариш Ю- ліян не славились голосами, так відложили це на завтра, коли при їде брат Ґродзький з Іртенєва і Неділака з Ярок і заведуть справ жній хор, в якому вже й ми змо жемо підтягати. А тепер я накру тила свій будильник, що вигравав якогось вальса і закликала через сіни моїх ґаздів із цілою сімєю. Прийшла бабушка Аґрафена Ні- колаєвна і Василіса Петровна, Ми хайло і Дмитро Александровичі й їхні діти: Марія, Шура, Лісафатка і малий Дьомио. І засіли всі коло стола, а бабушка відразу зачерла рукою куті з тарілки — треба бу ло їй делікатно підсунути ложечку. А потім усі пили чай і закусували „здобною" булкою і конфетками і хвалили їжу й мене, і австрійців, і германців і допитувались, що „бають" газети про війну і коли Вільгельм надтягне у Пинчугу, а як прийде, чи піде вгору „бєлка“ і подешевіє тютюн. А потім бабушка Аґрафена з ма ленькою Лісафаткою станули під ялинкою і завели якийсь чолдон- ський танок з фігурами менуета і потріскуванням пальцями і співом, в якому рефреном повторялися слова „маліна-калініа“. А по відході хазяїв вийшли ми разом із товаришем Юліяном на прохід. Мороз був у ЗО ст. Реомі- ра, але ми не відчували його, за кутані в теплі полушубки, шапки: на вуха, високі валянки1 на ногах й грубі, хутряні рукавиці на ру ках. Ніч була ясна-преясна, яка буває либонь тільки на Сибірі. Мі сяць стояв так високо і так рель єфно вирізувався на синяві неба! Перед нами дрімала ледовим сном: біла ледяна полоса Ангари, а в да лині чорніла тайга. В селі було ти хо-тихесенько, мов і на думці в ні кого не було, що- це Христова нііч. Ми не говорили до себе нічого, але думали про одне: як дуже да леко ми своїх і які марні ми тут, на тих безконечник просторах, за гублені, гей у морі слід. А перед ним маячіла вже може самітна мо гила на Красноярському цвинтарі... Константина Малицька „Нова Хата“, 1931 ДО УКРАЇНЦІВ У ЗДА На Сході Европи відбуваються події, що зосереджують на собі назвичайну увагу Вільного Світу. Треба припускати, що ці події можуть мати вплив і на долю на шого народу. Могутня сила руху народів на Сході Европи за волю, героїчна боротьба українського народу на всіх просторах совєтської імперії — приведуть, урешті, до повалення тиранічної влади та до відновлення Незалежної Української Держави. Наші старання й наша праця тут, у Зєдинених Державах Америки, як теж змагання українців на еміграції, повинні допомагати до успіху в цій боротьбі за повну волю. З такими думками починаємо збіркову акцію на Український На родний Фонд у цей відповідальний час. Звертаємось до Вас нині з проханням: Надіслати Національний Даток за 1956 рік! Вплинути на Ваших Рідних І Знайомих, щоб вони також зложили даток! У випадку, що Ви не маєте змоги вплатити Національний Даток, прохаємо надіслати таку пожертву на Український Народний Фонд, яка відповідає Вашій спроможності. Кожна пожертва, без уваги на її висоту, стане не тільки матеріяльною підтримкою українській справі, але вона буде виявом Вашої участи у великому змаганні українського народу. Лев Є. Добрянський, голова Дмитро Галичин, президент Михайло Пізнак, касіер Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
