Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 201 2 WWW. UNWLA.ORG 19 ДІЯЛЬНІСТЬ ОКРУГ І ВІДДІЛІВ “СВІЧА ПАМ’ ЯТІ” 4 березня в Українському Освітньо - Культурному Цент рі Філядельфії відбулася презентація англомовної книжки д - ра Вален тини Борисенко «Свіча пам’ яті” . Про геноцид сказано і написано чима ло та, повер - таючись до подій 1932 – 33 років, ми знову і знову нагадуємо собі і людству про страшний злочин комуністичної банди, спря мо ваний проти українськог о народу. За радян ських часів в Україні не можна було навіть згадувати про Голо - домор, не те, щоб вивчати і висвітлювати події в історичному аспекті. Люди, які пережили це лихо, ніколи і нікому нічого не розказували – боялися. Та настав час і таємне стало явним. Найболючіше і най страш ніше те, що це творили не прий дешні чужоземні вороги, а свої, які жили поруч з тобою. Презентацію відкрила голова Філя - дель фійсько ї Округи СУА Ірина Бучковська, гостей представила і провадила програмою Галина О. Келлер. Молитву за жертви Голо - домору прочитав о. Тарас Науменко (Україн - ський п равославний с обор св. Володимира). Надзвичайно цікавим був виступ пані Марти Пеленської, невтомного, благородного спон - сора цього англомовного видання. З великою любов’ ю і ентузіязмом вона розповіла про попередню презентацію цієї книжки в Ню Йорку, про людей, які доклали багато зусиль для виходу цього твору англійською мовою. Вона ж і підготув ала відеокліпи – історичні фото тих страшних ча сів. Навіть назва цього кліпу “ De profundis” говорить сама за себе. «З глибини взиваю, Господи, до Тебе» (Псалм 130) у супроводі безсмертної музики Бетговена не можна було дивитися без сліз на жахливі картини людської долі... Під зворушливий спів «Колискової 1933» на слова і музику Тараса Петриненка присутні в залі зі засвіченими свічками і сльо - зами на очах слухали: Мала Катерина два маленьких сина, Разом породила Гриця і Данила... йшла розповідь: «Це були червоні бригади, вони ходили від хати до хати і забирали усе: квасолю, зерно, картоплю, кукрудзу. Вони забирали навіть... посуд, одяг, все, все... це були організовані банди. Ми знали їх дуже добре – це наші сусіди – комсомольці, партій - ці...» (Очевидець, Кіровоградська область)... Сім літ доглядала, любистком вмивала, Долі їм благала, колисаночки співала... Промовляє Марта Пеленська. «...Їх називали комсомольці, ак тивісти, бригадири, партійці, “ червона мітла ”, коміса - ри, червоні банди... Вони шукали хліб і, якщо не знаходили, то забирали все. Все. Жодної крихти не залишали...» (Петро Лучко, Київ - ська область).... Хмари йшли за обрій, йшли часи недобрі Й недобрі вісті: не стало що їсти. Свої, не чужії, вороженьки злії Могли козачаті... все до крихти – геть із хати. «... Вони забирали геть усе, залишали людей вмирати від голоду. Багато чоловіків померло тоді. Тому, що вони слабіші від жінок... Їх животи роздулися, ноги опухли, часто - густо божеволіли... люди їли людей, батьки їли своїх дітей... ніхто ні на кого не звертав уваги. Нема друзів, родичів, сусідів. Коли твої діти на твоїх очах вмирають від голоду, як ти можеш в цей час співчувати...» (Галина Новохатська, Київська область)... Ляжте, діти, спати, бо нема чим годувати. Ой люлі - люлі, налетіли гулі. Стали думать і гадать, чим синочків годувать? Чи яблучком, чи медком, чи солодким пиріжком?... «...Голодомор забрав багато людей. Хати стояли порожні. Цілі села вимирали. Ніхто нікому не допомагав, кожен дбав про себе. Люди їли бур ’ян, їли собак і котів – усе, усе, що могло хоч на трохи продовжити їх життя. А потім після таких трапез поми ра - ли...» (Євдокія П авленко, Київська область)...
Page load link
Go to Top