Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2010 До 7 5 - річчя від Дня народження у країнського поета і журналіста, діяча українського руху опору ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА (8 січня 193 5 – 14 грудня 1963) М ОЯ МОВА Все в тобі з ’ єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно ві дкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в ’ януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі – великого народу Ніжна і замріяна душа. – Василь Симоненко Фото Надії Оранської . БЕЗСМЕРТЯ Українська Повстанська Армія пробиралась на Захід. Її відступ супроводився запеклими боями з ворогом. Ледь - ледь світало. З лісу вийшла жінка й швидкою ходою попрямувала стежкою вздовж річки до села. Оглян улась і завернула поміж хати. Підійшла до крайньої хати та легенько постукала тричі у вікно. Настя відчинила двері, глянула уважно кругом і кивнула головою. Об идв і жінки увійшли в хату. Прибула приклякнула біля ліжка, на якому спало немовля. Притулилась д о теплого личка дитини і завмерла в безрусі. Дитина поворухнулася, але не збудилась, а мати й не хотіла будити, так ліпше... Хвилини минали швидко. ...Треба йти – шарнуло мов холодним лезом ножа і в грудях немов щось обірвалося. Піднялася важко з землі, оберну лась і кинулась обняти заплакану Настю. “ Насте! Не згаду й лихом. Збережи його для життя.., ” – сказала шепотом. Щось стрясло нею, але закусила зуби й вийшла з хати. Пішла стежкою назад , звідки прийшла, назустріч своєму призначе н ню. При вході до бункера чек ав на неї муж. Обнялись... Тепер останній бій, а там смерть, як утвердження свого існування... Бій тривав цілий день, а під вечір вже не стало набоїв. Останню гранату залишили для себе, іншої дороги не було. Повітря сколихнула детонація. Земля розкололася на д рібні шмат очки і полетіла далеко - далеко в гору, розкидаючи каміння і частини тіл тих, які вибрали смерть. А на темному небі плакали зорі... Миросл a в a Мирошниченко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top