Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2010 До 7 5 - річчя від Дня народження у країнського поета і журналіста, діяча українського руху опору ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА (8 січня 193 5 – 14 грудня 1963) М ОЯ МОВА Все в тобі з ’ єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно ві дкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в ’ януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі – великого народу Ніжна і замріяна душа. – Василь Симоненко Фото Надії Оранської . БЕЗСМЕРТЯ Українська Повстанська Армія пробиралась на Захід. Її відступ супроводився запеклими боями з ворогом. Ледь - ледь світало. З лісу вийшла жінка й швидкою ходою попрямувала стежкою вздовж річки до села. Оглян улась і завернула поміж хати. Підійшла до крайньої хати та легенько постукала тричі у вікно. Настя відчинила двері, глянула уважно кругом і кивнула головою. Об идв і жінки увійшли в хату. Прибула приклякнула біля ліжка, на якому спало немовля. Притулилась д о теплого личка дитини і завмерла в безрусі. Дитина поворухнулася, але не збудилась, а мати й не хотіла будити, так ліпше... Хвилини минали швидко. ...Треба йти – шарнуло мов холодним лезом ножа і в грудях немов щось обірвалося. Піднялася важко з землі, оберну лась і кинулась обняти заплакану Настю. “ Насте! Не згаду й лихом. Збережи його для життя.., ” – сказала шепотом. Щось стрясло нею, але закусила зуби й вийшла з хати. Пішла стежкою назад , звідки прийшла, назустріч своєму призначе н ню. При вході до бункера чек ав на неї муж. Обнялись... Тепер останній бій, а там смерть, як утвердження свого існування... Бій тривав цілий день, а під вечір вже не стало набоїв. Останню гранату залишили для себе, іншої дороги не було. Повітря сколихнула детонація. Земля розкололася на д рібні шмат очки і полетіла далеко - далеко в гору, розкидаючи каміння і частини тіл тих, які вибрали смерть. А на темному небі плакали зорі... Миросл a в a Мирошниченко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top