Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2010 Марта Тарнавська ДІТИ Уривки із щоденника (Продовження) 23 листопада 1993. Торонто. Все під контролем і гаразд: даємо собі добре раду. Я концентрую свою увагу на дітях і на варенні, баба Маруся спряче хату, миє посуд і водить Стефанка три рази в тижні до світлички. Питається мене Іванко по дорозі зі школи: “хто буде довше, баба Маруся чи ти?” “А ти хотів би, щоб котра баба була довше?” – питаюся. “Ти “ – каже Іванко. “Чому?” “Бо як я питаюся бабу Марусю, чи можна дивитися на телевізію, або з'їсти шоко - ладку, то вона каже: запитайся баби Марти! Це так само, як питатися тата, він завжди каже: запитай маму.” Відповідь цікава і досить неспо - ді вана. Діти помітно чемніші, навіть веселіші. Сварки бувають рідко. Про телевізію в будні дні навіть не згадують. Справді, єдиний раз, коли трохи довше дивилися на телевізію, було в неділю – ішла в Торонто свят - миколаївська парада і був репортаж на телебаче нні. Після двох годин пасивного споглядання ТБ, діти бу л и розстроєні, вимагали ще інших програм, почали між собою битися. Виключили телевізор – і за годину все увійшло в свої рамки. Почали бавитися різними словними грами (очевидно, з активною моєю участю), розважали нас "кон - цертом", писали навіть з неабиякою охотою шкільне завдання. ...В понеділок була прекрасна сонячна і відносно тепла погода. Стефанко до світлички того дня не йшов, отже , я взяла його на короткий прохід вранці, а після того, як повернувся зі школи Іванко, я взяла обох з м'ячем до парку, де вони знову пару годин побігали. Смішний інцидент: в парку зустрівся нам ще якийсь хлопець, а побачивши, як зна - менито бавляться Іванко і з Стефанком, прилу - чився до копунів. Стеф став тепер дуже бала - куч ий і любить виголошувати цілі промови. І от він збирається копнути м'яч, але при тому обов'язково хоче виголосити якесь поучення. Хитаючись задов олено, як до танцю, починає (по - українському, очевидно) свою довгу тираду. Чужий хлопчисько втратив терпець, мо ви Стеф - ка не розуміє, і врешті крикнув: “Shut up and kick the ball!” Між іншим, обидва, Іванко й Стефко вже можуть по - англійському порозумітися, а часто можна почути, що Стеф, який в усьому наслідує Іванка, повтор ю є якісь звуки французь - ких пісеньок або п оодиноких фраз. Іванко навіть мене вже дечого по - французькому навчив: grenouille (жаба) і souris (миша) – досі були мені невідомі.... Роблю з Іванком також його фран - цузь кі завдання – читаємо і пишемо: le chat dort, le chat mange, etc., а Іванко пробує ме не вчити якусь нову пісеньку про святого Миколая. Це йде трудніше, бо Іванко тільки приблизно знає звучання тексту, а баба – не бачивши написаних слів – з трудом здогадується про зміст пісеньки. Проблеми виринають з харчем – Іванко досить вередливий і його тяжко намовити з'їсти що - небудь, якщо він не хоче. (Стефко їсть значно краще і багато). 26 січня 1994. Філядельфія. Неділю провела я з Ніною... Ми з Ніною весь день бавилися: буду - вали з крісел поїзд, продавали квитки, рахуючи ґудзики - гроші (при чому вияв илося, що Ніна ще не надто певна в рахунках понад 5), розповідали казки, зокрема подобалися їй мої імпровізації з “Лиса Микити”. Вдруге Ніна була зі мною вчора – видно було, що дитина знайшла добрий зі мною контакт і виявляла багато спонтанних виявів задов олення, навіть ентузіязму. Вчора ми бавилися автом - грузовиком, що на ньому возили горіхи (Рахунки після попередніх вправ вияви - лися певніші... Симпатичне дівчатко, з товстень - кою і досить довгою косичкою. "Ми є далеко і себе не бачимо, але ми про себе не з абуваємо", сказала спонтанно, коли мова була про те, що вона, мовляв, живе в Лос Анджелесі, а я живу в Філядельфії. 15 березня 1994. Філядельфія. Приїхали мої дітиська ще перед 7 - ою... Хлопці помітно під - росли. В моїй робочій кімнаті є на стіні позна - чені міри їхнього росту. Від вересня 92 (тобто від Остапової смерти!) і один і другий підросли точно на 10 сантиметрів. Веселі хлоп'ята вже встигли набігатись по хаті і тепер сплять після купелі, кожен в окремій спальні... 21 березня 1994. Філядельфія. Саме зак інчи - лася неділя – всі уже сплять у своїх кімнатах. Завтра вже їдуть назад до Торонто ... Я дуже - дуже рада, що вони могли приїхати. Хлопчиська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
