Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Україна, Київ. На вечорі презентації книжки “Листи так довго йдуть ...” у залі Національної Спілки письменників України. Праворуч: О. Сліпушко, С. Кочерга, А. Листопад, М. Богачевська-Хом ’як, І. Куровицька, А. Пашко, Л. Григорович, І. Чабан. Професор Валентина Борисенко наголо сила, що видання листів Лесі Українки - перша сходинка до незашореного пізнання образу великої Жінки. Маємо сумний факт - відчуження багатьох наших громадян від рідної історії. Але, не знаючи історії, не змо жемо будувати держави. У нас тепер є слушна нагода - торкнутися цього видання серцем. Депутат Верховної Ради України, голова Союзу українок України Ліля Григорович привітала на київській землі гостей із-за океану і відкрила всім невеличку таємницю: це саме вона посприяла тому, аби цю рідкісну книжку видала наша "Просвіта", - і, як ба чимо, не помилилась. Потім головуючий запросив до слова кандидата філологічних наук Оксану Сліпуш ко, яка писала до видання "Післямову". Вона згадала недавно видану працю Михайлини Коцюбинської "Зафіксоване і нетлінне". Роз думи про епістолярну творчість" (К., 2001), де по-новому поціновано ролю і значення епісто лярію загалом. І в зв'язку з виходом книжки "Листи так довго йдуть..." сказала, що виділяє дві важливі речі: перша - знайдені листи будуть досліджені науковцями, друга - це додасть ваги, сили, впевнености українству. Вже кілька років академічний світ чує розмови про 16-томне видання спадщини Лесі Укра їнки, - і ці розмови постійно супроводжуються згадками про всілякі скрути - паперові, фі нансові, поліграфічні. Проте навіть розмови про це тішать: існуюче 12-томне видання до повнять ще чотири томи. Оксана Сліпушко переконано ствердила, що поширену думку, нібито політика псує характери, треба сприй мати навпаки: характери псують політику. Голова УВКР Михайло Горинь розповів про недавню поїздку чималої групи україн ської інтелігенції порубіжними областями Росії. Там живуть громади українців, вони прагнуть контактів, спрагу інформації про життя нашої держави та новини культури. "Помагаймо!" - закликав пан Горинь. А з іншого боку, ось тут, у Києві, не завше чуєш українську мову серед школярів. І коли він недавно запитав дітей: "Чому ж не говорите українською?" - відповідь була: "Бо так го ворять лиш у селі". Отаке! Стереотипи живу- чіші, ніж ми собі думаємо. Цю саму думку продовжила Валентина Чорновіл, розповівши з великим жалем про київську школу, яка носить ім'я Лесі Українки і водночас у якій вчителі на перервах спіл куються з учнями недержавною мовою. Це і обурливо, і прикро! А коли спитали дітей із 7 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2003 13
Page load link
Go to Top