Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З книжки “Листи так довго йдуть... ” (Київ, 2003 р.) Наталка ПОКЛАД л и сти ПРИХОДЯТЬ ТОДІ, ко л и їх ЧЕКАЮТЬ Для багатьох моїх сучасників Леся Українка не просто хрестоматійна українська письменниця, а людина дорога, яка з юних літ давала нам незабутні уроки моральних та естетичних вартостей. Радіючи кожній українській книжці, яка сьогодні з'являється чи то в Україні, чи за її межами, подвійно радіємо, коли це - публі кація листів, та ще й тих, що донині вважалися втраченими, - листів із архіву Лесі Українки та її родини. Так, дива в нашому грішному світі ще, на щастя, трапляються. Дорогоцінні рукописи - понад тисячу кореспонденцій (справжнє дзеркало часу!) - зовсім випадково виявила у фондах славно звісного празького Климентинум - Слов'ян ської бібліотеки при Національній бібліотеці Чехії, яку називають одним із найвеличніших світових храмів Книги, - невтомна дослідниця Анастасія Копшивова під час одного зі своїх безконечних проникнень за численні стелажі з друкованими фоліянтами. Справді, майже детективна, таємнича історія архіву родини Косачів - і щасливе “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2003 11
Page load link
Go to Top