Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З книжки “Листи так довго йдуть... ” (Київ, 2003 р.) Наталка ПОКЛАД л и сти ПРИХОДЯТЬ ТОДІ, ко л и їх ЧЕКАЮТЬ Для багатьох моїх сучасників Леся Українка не просто хрестоматійна українська письменниця, а людина дорога, яка з юних літ давала нам незабутні уроки моральних та естетичних вартостей. Радіючи кожній українській книжці, яка сьогодні з'являється чи то в Україні, чи за її межами, подвійно радіємо, коли це - публі кація листів, та ще й тих, що донині вважалися втраченими, - листів із архіву Лесі Українки та її родини. Так, дива в нашому грішному світі ще, на щастя, трапляються. Дорогоцінні рукописи - понад тисячу кореспонденцій (справжнє дзеркало часу!) - зовсім випадково виявила у фондах славно звісного празького Климентинум - Слов'ян ської бібліотеки при Національній бібліотеці Чехії, яку називають одним із найвеличніших світових храмів Книги, - невтомна дослідниця Анастасія Копшивова під час одного зі своїх безконечних проникнень за численні стелажі з друкованими фоліянтами. Справді, майже детективна, таємнича історія архіву родини Косачів - і щасливе “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2003 11
Page load link
Go to Top