Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАЛЕНЬКА ПАНІ ВЕЛИКОЇ Д У Ш І *■ л. "У ній було щось вічне” Леся Українка У "Новій Хаті” з 1935 р. (ч. 24) Лідія Бурачинська пише про свої відвідини у Ярослави Музики. Як це не дивно, коли чверть століття пізніше довелося мені бути в її домі, мої враження дуже і дуже збігалися з тими, про які читаємо в Новій Хаті. Правда, помешкання було у тому самому будинкові при вул. Чарнецького (дім тов. ім. Шевченка): перед будинком старі акації, темні сіни і сходи, а в перед покої ця ж або подібна занавіска із яворівської виби ванки. В кімнаті високо під стелею полиця з кількома старовинними мисками, дзбаном, глиняним бара ном, кахлями. На довгому столі тканий рушник, а, може, перемітка з городенщини, миска. Але умовини життя зовсім змінені: менша житлова площа, брак окремої робітні, про яку писала Лідія Бурачинська, тощо. Але не будинок і не ці предмети, які злива лися у гармонійну цілість, давали подібність враження. Це атмосфера дому і сама господиня ставила знак рівняння поміж тими роками, які треба міряти не тільки мірою часу, але всіма змінами, які зайшли у житті і побуті. Це вона, ця невеличка пані, про яку одна з її рецензенток, Антоніна Струтинська писала як про ’’вольову, тендітну і ніжну жінку”, її висока культура, сила її духа надавала оточенню печать гармонії, краси, внутрішнього змісту, неза лежного від зовнішніх обставин. Такі, як вона, одержимі якоюсь любов’ю, обдарені творчим над- хненням, рятують світ від сірих буднів, дають силу перетривати тягар недостатків і терпінь. Побіч Ярослави Музики був ще тоді теж її муж, д- р Максим Музика, з невідлучною люлькою, ласка вим, мудрим поглядом, повільними рухами. Він — учений мікробіолог, вона мистець з крови-кости, а яка незвичайно згідна пара. Неможливо уявити собі одного без другого. У своїх ляконічних листах пише після його смерти до друзів в Америці: ’’Горе за горем, а тепер хіба найбільше, я втратила най дорожчу людину, свого мужа”. Ярослава Музика. Коні. Ліногравюра. Jaroslava Muzyka. Horses. Справді це ласкавість долі, що вдалося їй вряту вати хоч частину збірки зразків народнього мистецтва нашого і чужого та мистецьких творів з усіх усюдів, з цілого світу. А мені та ж ласкава доля дозволила оглянути їх та власні твори Ярослави Музики у яких, можна сказати, відбита історія її життя, яке було вічним шуканням і вдосконалю ванням творчих доріг і засобів. Творити для неї така конечність як віддихати. Навіть тоді, коли їй щось загрожувало, не розставалася з мольбертом. Ця, трохи безрадна у справах щоденних, пані, виказу вала незвичайну відвагу і, як мені розказували, завжди брала під опіку когось, кому загрожувала небезпека чи з ким небезпечно було зустрічатися. Це можливо, довело до її арешту і перебування у тайзі. Оглядаю теж твори з тих часів. Показує чудові малюнки з ботанічною точністю зображених квітів тайги, різьби на березовій корі, на відпадках металю з поблизьких гут чи фабрик, плитки слюди. В її руках все стає предметом мистецтва. Не маючи від повідних матеріялів, сама старається їх зладити із доступних сирівців, (наприклад, кольори до емалі). Для її життєвого шляху характеристичне те вічне шукання, експерементування, змагання до вдоско налення. їй дуже підходить девіза, яку у своїх спогадах з часів війни написав проф. Гіршфельд: ”Не тривати, а прямувати”. Свій життєвий шлях почала вона у родині юриста Стефановича у Залізцях, Тернопільської обпасти. Зацікавлення мистецтвом, мабуть, передав її дід по матері о. Савчинський, який разом з Устіяновичем розмальовував церкви. Сама Ярослава Музика розказує, що почала рисувати ще маленькою, але любила йти своєю власною дорогою. Цитую за "Новою Хатою" ч. 24- 1935 р. "Пригадую собі, що в третій клясі дала вчительці один рисунок, що на нього була дуже горда. Я малювала водяними фарбами і хотіла видобути з них НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1975 7 Ярослава Музика. Jaroslava Muzyka
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
