Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАКАЦІЙНЕ Р. Б. Вздовж автостради пухнастим кві том вкриті дерева. Від білих китиць почерез різні відтіні д о темночерво- них. Маленькі деревця мімоз, наса дж ені кілька років тому, розрослися кріслато. У повітрі запах очерету і риби. Згори дол ітає час від часу крик мев. Ми вже у Вайлдвуді. За плечима заходить сонце. Біжу привітати море. Стою і дивуюся. Зникли піскові гори, зелені, буйні надморські трави. Понад берегом ряд — інколи і два — поверхо вих готелів-мотелів. Тільки море не змінилося. Та сама мерехтлива сукня з підтичкою рясних, білих хвиль. Під кидає ними, шумить, шелестить мов еспанська красуня у буйному танку. Не даю ся спровокувати її гордовитим чарам. Тоді вона покірно підповзає д о моїх ніг розбитою хвилею, приємною п р охол одою лоскоче ноги і не д ож и даючи подяки йде собі геть, щоб за хвилю повернутися знов і, мов прово куючи д о забави, кидає пригорщу піскової ріні, зам аню є дивовижною мушелькою або прозоро-фіолетним сотворінням. Ех ти вічна красуне, як не захоплюватися тобою! Рано стукнуло сонце в м оє вікно. По яснім небі з криком пере ганяються меви. Мов прочани на від пуст з хоругвами, вулицями і завулка ми сунуть літники з парасолями та торбами. На бер езі — немов містерія. Куди сягне око розквітли величезні квіти-парасолі, а довкола розпластані тіла поклонників моря. Хто на вишука ній підстілці, а хто прямо таки на піску. Зі всіх усю дів йдуть двоногі сотворіння і падуть ниць пер ед престолом моря. А воно в блиску раннього сонця ясне, лискуче, мов розсміяний смотрик, пописується новою балевою сукнею, гордовито піднімає хвилі: ось скільки в мені заворожених, задурених, закоханих! Краєм горизонту час від часу пере сувається нечутно вітрильник. Опівдні тарахкотить прогульковий кораблик, над ним зграя верескливих мев. Плястикові пальми на бальконах при береж них мотелів мліють від спеки. Над водою приємна прохолода. Очі змучені мінливістю моря, шукають зміни. В пестрім натовпі "купальників” впадає в око біла моряцька шапка, а під нею "заокруглений животик”. "Емеритований адм ірал” стоїть і, мов соняшник за сонцем, повертає голову за п р и н а дн и м и ф іг у р а м и н а д м о р сь к и х м о д е л ь о к . П обіч сіл а старушка і поливає м орською водою схоровані ревматизмом ноги. Між п р о х о ж и м и б а г а т о з н а й о м и х . І м п о з а н т н а п о с т а т ь в ч о р н и х купелевих штанцях. На бронзових від сонця грудях золотий медалик. Натяк на духовний стан. В широкім, білім капелюсі пані Оля, морська красуня. Личко спрепароване в косметичному кабінеті, проходж ується по пляжі, але здалека від води. Дивізийник прикри ває рушником "широкі” плечі вірної дружини, щоби сонце не зробило шкоди. Делікатна пані доктор р оз ставляє парасолю над стареньким б а т ь к о м - п р о ф е с о р о м , що м ов соняшний годинник, пересуває свій ф отель в тінь! Час від часу п р оф есор бер е паличку і йде на прохід. Зай де задал еко та вже немає сили верну тися сам д о ф отел ю . Батьки народу — у о с іб л е н н я р ізн и х ін сти туц ій — групками політикують! Деякі саме повернулися з Риму. Хочете знати як було в Римі, як було на конф еренції в Мехіко, що діється в "СФУЖО”, в ’Провидінні” і т. п. — йдіть на побереж ж а у Вайлдвуді Хочете знати хто з ким заручився, а хто розійшовся, хто мав яку операцію, кого обікрали — їдьте над море. Наставивши очі і вуха втікаю в море, наставляю плечі під удари хвиль та слухаю їхню вічну розповідь. На вежі урочисто вдарило шість разів. Натовп розплився. На морський беріг виходять тепер з дошками і мате- рацами аматори їзди по хвилях. їдуть і падають. Ховаються під воду і знов уперто видряпуються на верх с е р д и тої хвилі, щоб знов злетіти в діл мов з дикого коня. Море споважніло! Мрійливо роз мальовує сонце, що заходить, синьо- зелені смуги на його сталевій сукні, а воно вдоволено шелестить бризками хвиль. Вночі повний місяць б у д у є над ним срібні мости і запрош ує на прогу лянку, та лю ди воліють таки більш земні розваги. Але раптом зміняється настрій химерної морської красуні. Тумани гнівно закутали обрій. Все навкруги молочно-сіре. Вітер д м е піском. Злісно ж бурляє парасолями д о д о л у . Різнобарвні рушники скоро стають сірими від піску. Море не хоче інтрузів. Мало хто важиться йти на перекір його бажанню. Сусід на піску — канадець — розповідає про свою поїздку на Україну, яку відбув два тижні тому. Київ-Львів-Чернівці-Київ, в тому їзд а поїздом зі Львова д о Києва через Чернівці. На сірому піску р о з квітають зелено-квітисті улиці рідних міст, з дитячих піщаних замків виростають буйні пишні будівлі Черно- вець, шумить не море, а лани збіжжя, соняшників, не плачуть меви, а великі гурти рідних, які вийшли на львів ський двірець прощатися з далекими гостями. Згадуючи те все, наш знайомий, оповідаючи, плаче (та й в нас усіх на очах сльози). Крізь заслону сліз з дивом приглядаємося човнам, які виринають з сірого туману. Гребці напружено налягають на весла, вправно, легко переправляються через морські буруни, в рівномірній віддалі один від другого човни зайняли позиції на горизонті. Що це? Відважні запорожці чи, може, ще старі русичі йдуть Дніпром на сторож у рідної землі? 12 ударів на вежі розвію є нашу буйну уяву. І знову новий день. Повно сонця, море ласкаво запрош ує нас у свої обійми, лагідний вітер н есе повні міхи свіжого, солоного запаху. Йдемо довго здовж берега вслухуючись в безн а станний шум. Після відпливу твердий, вогкий пісок, мов найкращий килим. На прибережних каменях приємний відпочинок. Старша пані викладає молоденьким внучкам ф іл о со ф ію моря: Не думайте, що сама тільки, хоч і як сильна воля, змагання, витримають пробу життя Є над нами Вища Сила, і вона це б у д у є та ф о р м у є беріг. З чудо вої фортеці, яку вчора вигадливі, пильні молодці будували ціле попо луднє, сьогодні немає й сліду. Але й не лякайтеся високої хвилі, яка росте та росте за нами і приносить нам — здається інколи і не д о витримання тяжкі прикрості, терпіння, нещастя. Кожна з тих хвиль розійдеться, та р оз сиплеться в дрібні, незначні краплини при березі. Вони тільки відсвіжать та скріплять вас, якщо станете у від- 16 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
