Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗАМІСТЬ НЕСПОДІВАНКИ СВІТЛЯНА КУЗЬМЕНКО (З приготованої д о друку книжки "Новоталалаївські рефлексії" а бо "Розповіді інспектора народніх шкіл в дія спор і”) Учитель парафіяльної школи Трохим Капшук, у якого я цього разу зупинився, запросив мене приєднатися до нього та його приятеля Пилипа Дримби і відвідати славного новоталалаївського мистця Петра Безгрішного. Вони хотіли замовити в нього родові герби. Капшук розповів мені, що останнім часом ново- талалаївчани зненацька зацікавилися своїм минулим і, досліджуючи його, багато з них виявили в ньому ознаки свого шляхетського походження. Якраз у розпалі цього предко-шукання, на весілля доньки приятеля приїхав Петро Безгрішний... Пізніше я довідався, що у столиці, де мистець жив зі своєю дружиною, йому не щастило, хоч бували часи, коли, здавалось, успіх був уже зовсім близько. От хоча б і тоді, коли він малював панорами зі старокраєвою тематикою... То нічого, що він зображував на своїх полотнах речі ним ніколи ніде не бачені, хіба що на лубкових картинах або старих календарях, все одно картини виходили добре, людям подобалися, збільшувалась кількість замовців... Та раптом новоталалаївчанам забаглось історичної тематики і попит на звичайні побутові картини зійшов нанівець. Поки Безгрішний, уважно переглядаючи істо ричні книги, поновляв у пам’яті своє знання історії, з Венесуелі прибув мистець Леонардо-Рікардо Мазайло. Він підписував свої картини ’’Леонардо" і привіз з собою багато вирізок з венесуельської преси, де творчість ’’Леонарда” порівнювалася з творчістю Леонарда да Вінчі з виразною перевагою в бік Леонарда-Рікарда Мазайла. ’’Леонардо” був молодший від Безгрішного, спритніший, з буйнішою уявою і тому розв’язав проблему історичної тематики навдивовижу швидко і, на думку декого з мешканців міста, оригінально. На своїх полотнах він почав поєднувати відомі історичні постаті з різних епох, а коли тема картини вимагала більше типажу, скажімо, для баталій чи масових сцен, він змальовував потрібних типів зі соїх замовців, з їхніх родин або й знайомих. Такими комбінаціями всі причетні до картин були незмінно задоволені. Мистець не мусів зайво ламати собі голову над новими композиціями, а замовці... Ну, кому б не хотілося бути на картині поруч улюбленої історичної постаті?... Ще на весільній гостині Безгрішний зорієнту вався, що Нова Талалаївка на даному етапі нічого так не потребує, як добрячого гербаліста. І він не поми лився, коли, не довго роздумуючи, позичив у пара фіяльній новоталалоївській кредитівці гроші, за які купив у знайомого нью-йоркського букініста гербовники Бартош-Папроцького й Бантиш-Камен- ського, і переїхав до Нової Талалаївки. Тепер Безгрішний перебував на вершинах матеріяльного й морального успіхів. З описів замовців він так швидко знаходив у гербовниках їхні герби і так чудово відтворював їх, особливо на міді й бронзі, що замовці були в захопленні. І аж на схилі літ Безгрішний зрозумів, як тяжко людині відшукати своє призначення в житті, бо лише тепер з межовою чіткістю виявилося, що протягом усього свого життя він уперто займався не тим, чим мусів би, до чого мав справжнє покликання. Дримба стояв на ґанку й курив. Ми привіталися, Капшук познайомив нас і сказав причину наших від відин. — Я й забув за клопотами, — сказав Дримба. — Але й так довелось би цю справу відкласти... Жінка в шпиталі. Оце тільки від неї повернувся. — Що з нею? — стривожився Капшук. Дримба нічого не відповів. — Що з пані Лідою? — перепитав Капшук знову, коли ми вже сиділи у затишній Дримбиній вітальні й пили пиво. Дримба сидів зосереджений у своїх думках. За якийсь час промовив: ” Не витримала сезону”. Ми здивовано дивилися на господаря. — Говори толком, по-людському, — голосом, у якому можна було вловити нотки і подратування і тривоги, казав Капшук. — Не витримала, — протягнув Дримба і вже жвавіше почав свою розповідь. — Кожного року, з початком осени й до самого літа, в нас переважно зайнятий сезон. У вільний від праці час — то ми до людей, то вони до нас. Бували часи більше зайняті й менше, але переважно сезон минав і весело, і приємно. Та цього року в цій справі зайшли зміни. Поперше, сезон почався на місяць раніше, ніж звичайно. Ще в серпні пані Дуся піддала думку пані Нюсі зробити несподіванку для панства Пуциків. Це їхні спільні куми. Поговорили, пого ворили й вирішили відсвяткувати їх 25-літній ювілей подружнього життя несподіваною для них гостиною. Зібрали по 10 долярів з пари на подарунок — 5 — на горілку, а страву уже кожний приготував яку вмів. Прізвище ювілятів мені видалось мовби знайомим. — Здається, я читав про цю подію в пресі, — промовив я, раптом пригадавши, як у часописі, який я передплачую, це прізвище фігурувало в заголовку до передовиці. Заголовок ’’Пуциків вшановують!!!!” 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
