Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Народна одежа в Яворівщині зперед І. Світової Війни (Д окінченнн) Д-р Василь Лев З а ч і с к а . У дівчат звисали на плечах дві коси з-під хустки, зв’язані кінцями вплетених у них кольорових вузьких стяжок. Заміжні жінки роз пускали деколи розплетене волосся під хустку на плечах. Волосся розчісували, роблячи довгий проділ по середині голови. На чоло спадає "гривка”. Часто дівчата й молодиці закручували гривку в дрібні кучері, т. зв. "їцики”. Колись закручували їх наслиненим пальцем, або загрітим цвяхом, пізніше вже купленим залізком. Поверх сорочки вдягали "к а б а т” — полотняну блюзку, коротку немов камізельку, зовсім простого мішкуватого крою. Деколи у жінок кабат був трошки довший, вшитий до стану, з клинцями внизу по боках. Кабат шили так: цілий кусник полотна складений удвоє, немов мішок (прямокутно), вити нають із боків так, що вгорі лишаються коротенькі рукави. До них пришивають решту рукавів. Спереду кабат застібається на один ряд ґудзиків, звичайно малих, скляних. Комірець вузький, стоячий. Чоловічий кабат нічим не різнився від жіночого, простого, не припасованого до стану, не мав тільки стебнованих пазух. Поверх кабата вдягали к а ф т а н , довгу полотняну нагортку, скроєну до стану. Від пояса розходиться кафтан вниз кльошовато, тому що по боках вшиті клини від пояса вниз. Горішня частина кафтана шита на подобу кабата, тільки не стебно- вана. Кафтан не застібали, не мав він навіть ґудзиків. Носили його розгорнутим, або закладали полу на полу і підперізували: жінки вузьким, тканим з вовни. Мужчини підперезували штани ремінним вузьким поясом — "ременем”. Мужчини носили штани ’’нагавиці” з полотна, досить вузькі, головно внизу, бо так легко входили до чобіт. В стані матня трохи ширша входить збиранками у полотняну обшивку, припасовану до стану, так що можна було не підперізувати штанів, щоб не спали. Але ремінь був невід’ємною частиною одягу, вживаною здавен-давна. Обшивку в штанах запинали ґудзиком, звичайно мосяжним, часто з військового австрійського мундира або плаща, з ’’ворлом". Хлопці нераз запинали штани дерев’яним ґудзиком з грубшого патичка. Інших ґудзиків при штанах не було. В штанах була тільки одна кишеня, з правого або лівого боку, залежно від села. Носили колись і свити, шиті з доморобного сукна, тканого з вовняних овечих ниток. Жіноча свита темнобрунатного кольору, крою подібного до кафтана, не застібунута на ґудзик. Тільки низький комір та краї спереду обшиті червоною волічкою. Чоловіча свита роблена з попелястого сукна, скроєна до стану, як жіноча, з викладаним коміром, застібається на ґудзики й петлиці. Комір й кишені обшиті червоною волічкою. Взимку носили кожух з овечих шкір, біло виправлених, не покритих ніяким сукном. Крій кожуха такий самий як свити, до стану. Комір у Новім Яжеві, Залужі, Вільшаниці, Новім Яжеві і деяких інших селах, великий з овечої шкіри, заслонює цілі плечі. З-під коміра звисає на плечах мала шкіряна китичка. Комір не застібається під шиєю. Тому часто в мороз у дорозі підв’язували попід комір хустку і заслоняли шию. В деяких селах, в напрямі сходу й півночі, Вербянах, Курниках, Тросцянці, комір малий і вузький, але звичайно застібнутий на ґудзик. Кожух запинається на круглі в формі вузлів ґудзики зі шкіри та маленькі шкіряні петельки. Часто натягали на кожух свиту або кафтан, щоб зберегти нову виправу й охоронити від дощу або снігу. Поверху підперізувалися ременем, жінки поясом. Взимку носили мужчини баранячу шапку, доморобну, з простим волосом. Для хлопців купували в місті т. зв. натяганку, ніби кримку. Носили її і старші. Влітку носили капелюх, куплений у місті (Яворові), попелястий з широкими крисами. Такий капелюх на дощі скоро тратив форму. Одначе були капелюхи ліпшої якости, т. зв. дубельтові. їх не носили на дощ. Носили теж капелюхи доморобні, шиті з плетінки, ’’крисачки”. Виплітали її хлопці, звичайно пастухи ”за худобою”, із стебел доспілого жита. Плетінка була почвірна, не потрійна,зубчаста по боках. Із неї шили капелюх досвідчені ’’майстри”. Головка в капелюсі низька, криси широкі. Довкруги головки вузька червона стяжка. Кожне село в Яворівщині мало якусь спеціяльну прикмету солом’яного капелюха, що відрізняла його від іншого. Міський капелюх купували звичайно у Велику П’ятницю після вечірні з плащаницею. Тоді багато мужчин мандрувало до Яворова. Давня ноша Залужа та Яжева Старого, як і цілої Яворівщини, проста, скромна, невибаглива, але зроблени із своєрідним смаком, викликувала гарне естетичне враження. Вона достосована до небагатої землі та досить одностайного краєвиду. А все таки зберігала вона в собі ознаки українського народного стилю й форми. Вишивки Яворівщини вже перед 2 світовою війною спопуляризувало "Українське Народне Мистецтво” як прегарні українські зразки. Шкода, що зараз після першої світової війни селяни, головно молодші, почали закидати свою традиційну ношу і вдягати модну, ’’панцку”, немов би перед бачаючи, що після другої війни доведеться насильно зміняти одежу. Не один чи не одна з селян жаліють тієї традиційної, так дорогої серцю одежі. 10 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
