Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Жіногі постаті Енджі Брукс Чи не є це маркантна прикмета нашої доби, що головою Гене ральної Асамблеї Об’єднаних На цій, цієї всесвітньої установи, бу ла жінка та ще негритянка? Жур нал “G uid ep ost”, травень 1970 р. подає знимку президії Асамблеї О.Н., де головує середніх літ жін ка: обличча — зовсім чорне, іа голові — білий тюрбан, на шиї — довгий разок якогось намиста; праворуч — генеральний секре тар О.Н., У Тант, а ліворуч •— йо го заступник — К. Ставропулос. Там же подано ї ї спогад, з якого наведу цікавіші факти. Народилася вона в Африці, в не- гританській республіці Ліберії, в родині пастора, де було дев’ятеро дітей, — тіснота, недостатки... Але в Ліберії був добрий звичай, що родини з малою кількістю ді тей брали до себе й виховували дітей з великих родин. Тож за зго дою ї ї та ї ї батька ї ї адоптувала пані Андерсон. Енджі звала ї ї „ Тітка Т уту“. Вона мала великий вплив на Енджі. Особливо запам’я талися два ї ї правила: ніколи не брехати, кожну неділю обов’яз ково йти до церкви. Пройшли літа. Енджі добре вчи лася. Коли „Тітка Т уту“ тяжко за хворіла, Енджі відвідувала ї ї в шпиталі. Перед самою смертю тітка Ту ту, вже дуже слаба, взяла ї ї за руку й сказала: ,,Енджі, обі цяєш мені, що поїдеш до З ’едине- них Стейтів Америки на студії, а потім працюватимеш для свого на роду ?“ На це дівчина відповіла: ,,Ви знаєте, що я не можу цього зробити. Я б хотіла студіювати право, але не маю грошей. Уряд дає допомогу, але тільки тим, хто студіює медицину". На це Андерсон відповіла: „Ти зможеш, Енджі, тільки схочеш. Ти — зав зята дівчина; приклади до діла свою завзятість. За кілька хви лин пані Андерсон померла. Її о- станнє бажання було, щоб Енджі їхала на студії до Америки. Як же його здійснити? Нема змоги! Ближчу неділю Енджі була в церкві. Коли вже всі вийшли, вона залишилася на своєму місці й дала обіцянку прикласти всі сили, щоб здійснити мрію тітки Туту. Але зараз же -— зрозуміла, що це їй — не під силу. Вона сиділа, почу ваючи себе пригніченою. У цей час виходив із церкви священик, побачив її, сів на су сідній стілець і запитав, що з нею. Коли вона все йому розповіла, він сказав, що має в Північній Каро- ляйні знайомих в університеті і може послати ї ї прохання про сти пендію разом із своєю рекоменда цією. Пройшов якийсь час і — неймо вірна річ — вона одержала відпо відь, що їй призначено стипендію. Але... з умовою: якщо вона зможе оплатити свій переїзд. А у неї не ма грошей. В Ліберії в той час можна б у ло піти з такою справою до пре зидента республіки. Вона пішла й розповіла про свою біду. На те президент сказав, що уряд допо магає лиш студентам-медикам. Чи хоче вона студіювати медицину? Вона згадала тітку Туту й знала, що та ніколи не схотіла б, щоб Енджі дісталася до Америки через брехню, і відповіла, що хоче сту діювати право. Президент довго думав, але потім сказав: „Мож ливо, що ми зробимо виняток. Чи вистачить вам 500 долярів?“ От радість! Одержавши 500 дол., вона розплатилася з своїми боргами, допомогла батькам опла тити рахунки за лікування, і ще їй лишилося 200 дол. на квиток та 5 дол. на дрібні видатки. Але коли вона прийшла в порт, виявилося, що ціна квитка вже не 200, а 300 дол. Вона стояла на пристані й плакала. Незнайомий юнак підій шов до неї і спитав: „Сестро, чого ти плачеш?“ Коли вона розповіла йому про свою біду, він запропо нував спробувати продати золотий ланцюг, що був у неї на шиї. Це дало тільки 10 долярів. Біля неї вже зібралася юрба. Розпитують. Один ліпше одягне ний чоловік, що назвався Чарлз Ескарон, дав їй 37 дол. 50 ц. Так почали робити й інці. Радість ро сла. Порахували гроші, — - бра кує ще 3 дол. Якийсь високий чо ловік взявся назбірати ці гроші й пішов понад берегом. А тут па роплав уже готується до від’їзду. Вже машини працюють. В останню хвилину він з ’явився з грішми. Агент пароплавної компанії шви денько видав квиток. Енжі таки вдалося вскочити в пароплав. На цім оповідання перериваєть ся, але вона перемогла всі даль ші труднощі, здобула високу осві ту і стала -— головою Загального Зібрання Об’єднаних Націй. Для пояснення подам деякі ві- домости про Ліберію. Це — неве лика республіка на західньому п о бережжі Африки. В р. 1962 вона мала населення лиш 1,016,443 душі. Це населення складається з багатьох негритянських племен, близьких до Банту-негрів. Але ке рівна верхівка складається з на щадків тих вільних негрів, що імі- 3 нагоди відновлення 2-долярового банкноту висунено проект вміщення на ньому портрету Сузанни Антоні. П-на Антоні — де чільна подвижниця жіно чого руху в ЗСА, A tw o -d o lla r b ill w ith th e fa ce of Susan B. A nthon y is n ow in project. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1971 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
