Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
К а л и т о ч к а Нарадам казка Був собі чоловік та жінка, і бу ла в них пара волів, а у їх сусіди віз. Ото як прийде неділя або пра зник, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю -— дру гий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї во ли, раз йому і каже: — Поведи воли та продай, спра вимо собі коня та повозку, б у д е мо самі до церкви та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати. Чоловік налигав воли і повів. Веде дорогою, аж ось доганяє йо го чоловік конем. — Здоров! — Здоров! — А куди це воли ведеш? — Продавать. — Поміняй мені за коня. — Давай. Виміняв коня, сів верхи та й Їде. Від’їхав недалеко і зустрічає чо ловіка, що жене корову. — Здоров! — Здоров! — А куди це ти їдеш? — Коня продавать. — Поміняй мені на корову. — Давай! Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. З го ворився він, виміняв корову на свиню, а потім на вівцю і поспі шає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика рі ка, а на ній видимо невидимо гу сей. Підійшов він ближче, розба лакався з людьми, виміняв вівцю на гуску та й пішов понад річ кою і зайшов у село. Аж стрічає жінку, а та: — Здоров! — Здорова! — А поміняй мені на півня гу ску! — Давай! Помінялись. Іде далі, аж ось д о ганяє його чоловік: — На продаж? — Еге! — А поміняй мені на калиточ ку. — Давай! Виміняв за півня калиточку й поспішає додому. Аж тут тобі рі ка розлилась. На березі стоїть пе ревіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки. — А перевезете мене? Дам вам калиточку. — Сідай! Переїхав на другий берег. А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього. — Що тобі, кажуть -— жінка за це зробить? — Аж нічого! Скаже, слава Бо гу, що хоч сам живий вернувся. Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки од дадуть йому хуру з двома вола ми. Зараз одібрали одного з себе і послали його до його баби. От тай приходить. -— Здорові! •— Здоров! — А ви не чули про свого ста рого? — Ні, не чула. — Він воли на коня проміняв. — От добре, возик недорого стоїть, як-небудь зберемось. — Та й коня проміняв на коро ву. — Це ще й краще, буде в нас молоко. — Та й корову проміняв на сви ню. — І то добре, будуть у нас по росятка, а то, чи заговляти чи розговляться, все треба купити. — Та й свиню проміняв на вів цю. — І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що в мене у Спасівку прясти. — Та й вівцю проміняв на г у ску. — І це добре, будуть у нас кра- шаночки та пір’я. — Та й гуску проміняв на пів ня. — О, ще краще, півень ра ненько співатиме та нас до роботи будитиме. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1971 2 9 — Поведи воли та продай, справимо собі коня та повозку.
Page load link
Go to Top