Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
К а л и т о ч к а Нарадам казка Був собі чоловік та жінка, і бу ла в них пара волів, а у їх сусіди віз. Ото як прийде неділя або пра зник, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю -— дру гий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї во ли, раз йому і каже: — Поведи воли та продай, спра вимо собі коня та повозку, б у д е мо самі до церкви та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати. Чоловік налигав воли і повів. Веде дорогою, аж ось доганяє йо го чоловік конем. — Здоров! — Здоров! — А куди це воли ведеш? — Продавать. — Поміняй мені за коня. — Давай. Виміняв коня, сів верхи та й Їде. Від’їхав недалеко і зустрічає чо ловіка, що жене корову. — Здоров! — Здоров! — А куди це ти їдеш? — Коня продавать. — Поміняй мені на корову. — Давай! Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. З го ворився він, виміняв корову на свиню, а потім на вівцю і поспі шає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика рі ка, а на ній видимо невидимо гу сей. Підійшов він ближче, розба лакався з людьми, виміняв вівцю на гуску та й пішов понад річ кою і зайшов у село. Аж стрічає жінку, а та: — Здоров! — Здорова! — А поміняй мені на півня гу ску! — Давай! Помінялись. Іде далі, аж ось д о ганяє його чоловік: — На продаж? — Еге! — А поміняй мені на калиточ ку. — Давай! Виміняв за півня калиточку й поспішає додому. Аж тут тобі рі ка розлилась. На березі стоїть пе ревіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки. — А перевезете мене? Дам вам калиточку. — Сідай! Переїхав на другий берег. А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього. — Що тобі, кажуть -— жінка за це зробить? — Аж нічого! Скаже, слава Бо гу, що хоч сам живий вернувся. Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки од дадуть йому хуру з двома вола ми. Зараз одібрали одного з себе і послали його до його баби. От тай приходить. -— Здорові! •— Здоров! — А ви не чули про свого ста рого? — Ні, не чула. — Він воли на коня проміняв. — От добре, возик недорого стоїть, як-небудь зберемось. — Та й коня проміняв на коро ву. — Це ще й краще, буде в нас молоко. — Та й корову проміняв на сви ню. — І то добре, будуть у нас по росятка, а то, чи заговляти чи розговляться, все треба купити. — Та й свиню проміняв на вів цю. — І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що в мене у Спасівку прясти. — Та й вівцю проміняв на г у ску. — І це добре, будуть у нас кра- шаночки та пір’я. — Та й гуску проміняв на пів ня. — О, ще краще, півень ра ненько співатиме та нас до роботи будитиме. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1971 2 9 — Поведи воли та продай, справимо собі коня та повозку.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
