Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Цікаве гніздечко Олена Цегельська Маруся чомусь сумує. І то аж так поважно, що звернула увагу мами. — Чому ти, доню, така не весела? питає мама. — Чи не хвора ти? А чому очка в сльозах? На це Маруся важко зідхнула. — Ах мамо! Я маю велику журбу! Я щось таке зробила... таке недоб ре... —- Ого-го! зажартувала мама. — Аж так? Ти краще розкажи! — Це було так -— почала дів чинка, — я лежала собі з книжкою в кутику нашого саду, там де так густо кущів порічок, аґресту, о- жини. І от я спостерегла двоє пта шаток, як вони то ховались у най більшу гущавину кущів, то підлі тали вгору, щебетали... то знов десь щезали. , — То були прекрасні пташки, з різнобарвним пірячком, з червони ми животиками. Я не могла досить надивитись, нарадуватись ними. Коли вони отак на хвилинку ку дись відлетіли, я — мов той кіт підповзла близько того місця, де вони ховались. Осторожно розхилила гілочки — і... я побачила прекрасне, чу дове гніздечко! Маруся замовкла і сумно зідхнула. А мама: — Але ж Марусю! Це ще не причина до твого суму! — Ні, мамо! Це не тому. Я зро била щось негарного, недоброго. Мама злякалась: -—- Ну, розка жи вже все дочиста! — Ах, мамо! Вже два дні мину ло відколи я це зробила і нічого направити не можу! — Що ж доню? Може ти зни щила гніздечко? -— О ні, ні! Передучора я за глянула знов між кущі. О, мамо! Там лежало чудове малюсіньке я- єчко. Воно було зеленої барви з рожевими цяточками. Я дивилась і дивилась на нього і аж ніяк не могла відійти... І тоді мене скор тіло взяти яєчко в руки, налюбу ватись ним. З радости я забула, що пташки можуть надлетіти. А- ле пташки більше не прилетіли. Ні тоді, ні за останні два дні. Вони певне розгнівались, що я відкрила їхнє гніздо. О, Боже мій! Що ж тепер станеться з яєчком? — Так, Марусю -—■ сказала ма ма. — ■ Твої пташки покинули гніз дечко назавжди, відкреклися його. Може вони тебе здалека бачили. А може пізнали, що хтось там був і яєчко рухав. — Ах, мамо, та чого ж вони такі завзяті? Через гнів на мене, через мою цікавість, відкреклися яєчка... — От наша курочка — знесе яйце, кудкудакає собі. Хтонебуть піде до ї ї гнізда, забере яйце до хати, а курка не гнівається і далі несеться у гнізді. — Знаєш Марусю, чому? — Бо курочка є людьми освоєна, вона домашня птиця. А твої пташки ди кі. Вони ховаються із своїми гніз дами і коли тільки спостережуть, що хтось був біля гнізда, рухав його, вони відрікаються і будують нове. На це Маруся: — Мамо, мені так шкода, що не можу нічого направити! А мама: -— Є ще рада. Ось я за беру покинуте яєчко. Тоді може в гніздечку інші пташки заживуть. ї так сталося. За деякий час я- кісь пташки справді оселилися в покинутому гніздечку. Вони сі ренькі, у них немає різнобарвного пір’ячка, ані червоних животиків. Маруся втішилася, що гніздечко зайняте. До пташок тепер пригля далася здалека. Аж одного ранку побачила, як вони носили їсти малим пташечкам, що вилупилися з яєчок. Гра „ЗАЙЧИКИ“ Діти — зайчики стоять колом, одна дитина всередині кола. Ра зом з учителькою всі проказують слова: Ось біленькі зайчики сидять Вони вушками ворушать (діти піднімають долоні до голо ви). Ось так, ось так, Вони вушками ворушать. (ворушать пальцями) їм холодно сидіти — Треба лапоньки погріти. (Плещуть у долоні) Надоїло їм стояти, Треба трохи пострибати. Стриб, стриб, стриб, стриб, Треба трохи пострибати. (стрибають обома ногами на міс ці). Зайчики поспішайте, Вовк за деревом — тікайте! (Діти розбігаються у різні сторо ни). Під час гри вчителька стежить, щоб діти усі робили відповідні р у хи за текстом вірша. Як усклад нення гри, зайчики живуть у „нір ках “ — кружечки, накреслень на землі або виложені з каштанів чи камінців. На слова вчительки „Зай чики в коло!“ — зайчики з нірок біжать у коло. І. Кульська ВЕДМЕЖАТА Ось ведмедиця іде Ведмежат купать веде, А вони лякаються, А вони пручаються: — Не хочемо! — Нам купатися — біда: Дуже мокрая вода, Плавати ми вміємо, Змерзнем, похворіємо, — Ой, страшно ж як! Та матуся не зважа, Тягне в річку ведмежа. От Михася з Тяпою Підштовхнула лапою: — Ану, пливіть! Бачать братіки тоді — Дуже гарно у воді, Ну, мерщій купатися, Хлюпатися, гратися, — Ух, весело! Петро К і з ко ЗОЗУЛЬКА Ку-ку, ку-ку, Літа мені числить В малім ліску — Зозулька-ворожбит! Лічи-лічи, Зозулько-молода, Лічи-лічи Премногії літа. І чую „ку“ та „ку“ Літа мені числить В малім ліску Зозулька-ворожбит. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
