Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Замість інтерв'ю Остання прислуга Конкурс на ікону св. Ольги вже був ухвалений, коли ми зголоси лись до мистця Антона Малюци з запрошенням очолити Мистець ке Жюрі. Він охоче відгукнувся на це запрошення, як завжди, коли ми звертались до нього в якимне- будь мистецьким проектом. Але в ході розмови в нього виринули ще додаткові пропозиції. — А чому б нам не проголосити конкурсу на картину княгині Оль ги взагалі? Подумайте, як це б у ло б цікаво! Тоді мисткині не б у ли б в’язані приписами іконопи су та й могли б дати картину по буту того часу. Але ми пояснили, що наше членство хотіло б дістати ікону цієї нашої святої. З нагоди 1000- ліття ї ї смерти це була б гарна пам’ятка для широких кругів на шого жіноцтва. Мистець погодився. Він дуже добре розумів потреби нашої гро мади. Це й видно було в тому, ко го він порадив запросити в члени Жюрі. Поруч нашої мистецької співробітниці п-ні Мирослави Гор- динської на його думку треба б у ло притягнути представниць ново прибулого і тут народженого ж і ноцтва. Ними стали пп. Ніна Сі- чинська і Меланія Милянович. Для співпраці з кругів мистців ми за просили Михайла Черешньовсько- го, голову ОМУА. Така була наша початкова р оз мова. Проминули довгі місяці, впродовж яких ми інформували А. Малюцу про перебіг Конкурсу та й вимагали різних фахових порад. Перший реченець, назначений на 15. грудня 1969 р. довелось пере сунути на ЗО. квітня 1970 р. Справа Конкурсу протягнулась. Ми знали про занедужання мистця й вичікували сприятливої хвили ни. Хотілося вірити у міцний орга нізм, у щасливу зірку. Та й у теле фонічних розмовах Антон Малюца не виявляв ніякої тривоги. Голос його лунав спокійно, як завжди. Але хвороба поступала вперед. І врешті досягнула нас вістка, що Антін Малюца перебуває у шпита лі й невідомо коли вийде. Коли проминув реченець -— треба було приступити до впоряд кування надісланих праць. їх на спіло 12 із різних країн. З хвилю ванням переглядали ми це мистець ке добро, що його так очікував Антін Малюца. Невже він мав би не побачити цього? Ні, цього не може бути! Він сприяв цьому, він підтримував нас. Це ж і його заслуга, що цей Кон курс доведено до кінця. І тому він мусить побачити цей вислід, а може й видати свою оцінку по одиноких творів. Дарма, що він у- же кілька тижнів перебуває у шпи талі і рідня його пригнічена пере бігом хвороби. — Пробуйте, каже його дружина. — Може трапите на такий день, коли він буде краще почуватися. Не раз буває, що й слова не промовить, а не раз радо розказує щось. І так 27. травня 1970 р. ми ви брались у дорогу. П-ні Стефанія Пушкар, голова СУА, приїхала в моєму товаристві з Філядельфії, а до нас долучилася своїм автом п-ні Христина Воєвідка з Ню Йор ку, референтка виставок Музею СУА. Завантаживши картини до багажника ми заїхали під шпиталь в Асторії. Серед шпитального га мору й руху ніхто не зауважив дивної процесії, що несла картини до кімнати хворого. Тут ми натра пили на ще одного відвідувача. Це був п. Борис Ржепецький, голова Літ. Мистецького Клюбу. Антон Малюца зустрів нас на сторожено. Офіційна делегація від Жюрі Конкурсу? Та ми пояснили, що хочемо поділитися вислідом, який нас урадував. І коли він не заперечує, то станемо показувати йому картину за картиною. Він мовчки притакнув. — Чому починаєте з найкращого? спитав він, коли ми розгорнули ікону, звинену у рольку. — Давайте все всуміш так, як воно приходило. Ми вже не пробували перекону вати його, що ікони не є впоряд ковані за їх вартістю, а просто так, як удалось їх перевезти. Бо вже бачили живий вогник зацікав лення в його очах. Живіше зазву- чав його голос, він пробував під вестися на лікті, щоб краще при глянутись. Поволі проходила одна картина Із виставки бачванського орнаменту в М узею Нар. Творчости СУА в Ню й о р к у Стоять зліва — Антін Малюца, що дав характеристику зарисовок Ю ліяна Колесара, Докія Гуменна, письменниця, Стефанія Пушкар, голова СУА, Марія Ржепецька, голова Музейного Комітету, Катерина Пелешок, членка М узейного Комітету. L a te A n to n M a lu ca , U k r a in ia n p a in te r w it h Mxs. S te fa n ia P u sh k a r . U N W L A P r e s id e n t a n d o th e r la d ie s a t th e e x h ib it o f th e B a c h k a o r n a m e n t in th e U N W L A M u seu m in N e w Y o r k C ity НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1970 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
