Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2017 чоти" в Лос Анджелесі. Мені пощастило прий- мати у себе авторів фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія, а також двох кіборгів – Олек- сандра Чуба та Андрія Нагірного. Тих чоти- рьох днів було достатньо, щоб я захопилася силою впливу документального кіно, щоб мій 5-річний син почав малювати український прапор на всіх малюнках, щоб я пізнала ба- гатьох прекрасних людей – активних і не- байдужих українців, на яких можна було покластися, маючи всього сім днів для під- готовки показу. У ті дні у мене особливо загострилося почуття вини й усвідомлення, що ні гос- тинність, ні організаторські здібності, ні навіть матеріяльні датки не можуть прирівнятись до тих жертв, які несуть ці мужні люди. Мені дуже захотілося допомогти. Тому, коли згодом пані Людмила сказала: "Ти маєш добру мету і багато запалу – вибирай будь-який важливий проєкт, а наш 111-й Відділ СУА тебе під- тримає", я зрозуміла, що це мені поштовх і мій шанс. Я отримала лист-прохання про спри- яння від 111-го відділу СУА і поїхала на 6 тижнів в Україну. У скорому часі в рамках даного проєкту в Україні був відзнятий документальний фільм, сюжети якого і стали початком реалізації мого задуму. Про що Ваш фільм? Перш за все об'єктом нашої уваги є діти, молодь, як майбутнє Української дер- жави, і мистецтво, як надійний засіб вихо- вання. Друге – це те, що особливі, а деколи навіть унікальні для України ідеї не обов'язково потребують великих коштів чи часовкладення. А третє, найголовніше – це те, що тільки разом ми, українці, можемо вплинути на зміну країни. І не важливо, де ми живемо, в Україні, в США чи в Бразілії – нас об'єднує любов до рідної землі. А ще я вірю в те, що саме жінка є сердечком і початком змін на краще. І в процесі роботи над проєктом я постійно переконувалася в цьому. Які Ваші враження від зустрічей в різних реґіонах України? Мені було приємно розповідати в Україні про добрі справи СУА, який від- святкував своє 90-ліття. Я була горда, коли люди (особливо в Східних областях) диву- валися і захоплювались тим, що роблять союзянки для своєї прабатьківщини, а ще тепер, коли така велика хвиля волонтерського руху заполонила діяспорне життя. Я з того проєкту виношу неповторні враження і висновки про ролю українського жіноцтва. Усі жінки, кого ми бачили у військовій формі, належать до когорти тих особистостей, про яких мріяла Мілена Рудницька, що вчила бути матір’ю в су- спільстві і українкою в родині. Кожна мати може і повинна засвітити дитину добром і любов’ю. А джерелом у цій справі є шліфована віками наша духовна і культурна спадщина. Чи буде мати змогу діяспора поба- чити Ваш фільм? Я дуже на це сподіваюсь. Адже основна ціль фільму – показати справжню Ук- раїну тим українцям, які там не проживають, і беручи це за основу, об'єднати українців через океан. Знімальна група побувала на Півдні, Півночі, Заході і Сході України, ми зустрі- чалися з багатьма неординарними і відомими людьми. Ми були в захопленні від своїх героїв. Ми побачили Україну, подорожуючи на ко- лесах. І ми закохалися в неї ще більше. А ще дуже хотілося хлюпнути чогось сонячного і позитивного з екрану та сказати, що коли є такі люди в Україні, то вона є і буде! Зараз фільм знаходиться в процесі редаґування і монтажу. Але вже навесні пля- нуємо перші покази в Сполучених Штатах. Хто вам допомагає? Нам щастить. Окрім 111-го Відділу СУА в Лос Анджелесі, нас підтримує компанія MEEST і її директор пані Наталія Дзева- Брандафі. Одним сло- вом, жінками все починається і продовжується. І взагалі, вперше по при- їзді в Америку (а я тут вже 16 років), я відчуваю себе частиною великої сім'ї, що мене підтримує. І я надзвичайно вдячна за це Союзу Українок Америки та долі. З синочком Іллею.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
