Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2017 These poems were selected from the body of the poet’s creative output. Stus did not title his poems, so they are numbered here in sequence and juxtaposed with corresponding English translations. Poem 1 My cell, a space – four-by-four. Wherever I look – a wall, an angle, a corner. The gray concrete has eaten away at my soul, This labyrinth of intersecting roads. And farther away than death is my native land! A well, a fence, two sad windows, that glow in evening’s fire. Each windowpane – as if two embers – worried eyes. It’s you, oh. my most holy, wayward mother! It’s no longer possible to ask for the way back to you I seek you during your sleepless night. But wait for me. Await. Wait, Even if it’s useless, wait, you other worldly one. Pray to God for me. And when I die – look for me in the other world. Poem 1 Весь обшир мій – чотири на чотири. Куди не глянь – то мур, куток і ріг. Всю душу з’їв цей шлак лилово-сірий, це плетиво заламаних доріг. І дальша смерти – рідна батьківщина! Колодязь, тин, і два вікна сумні, що тліють у вечірньому вогні. І в кожній шибі – ніби дві жарини – журливі очі вставлено. Це ти, о пресвята моя, зигзице-мати! До тебе вже шляхів не напитати і в ніч твою безсонну не зайти. Та жди мене. Чекай мене. Чекай, нехай і марне, але жди, блаженна. І Господові помолись за мене. А вмру – то й з того світу виглядай. Poem 2 What are you dreaming of, my son, casting down your merry eyes? This wondrous world around us attracts you by its mystery? Is it there, in the spaces between the rough-hewn planks of the table there where the worrisome joy of existence and hope await you? What are you dreaming of, my son, your little head propped up by your hand? Such reverie, such delight curves your lips, such bliss plumps up your cheeks into dimples. The possibility of us parting forever suffocates me, breaks my bleeding heart! So many years and so many days have arisen between us, like walls, stuccoed with slag. And I am already descending down the steps into the dungeon. Enough. Don't weep I am not looking back. And only my shoulders tremble like wings. In vain. In vain. One cannot soar on wings sagging from weeping. Poem 2 Про що ти мрієш, сину мій, свої щасливі очі долу попустивши? Що незбагненний світ лежить довкола і вабить таємницею? Про те, що там, де стіл просвічує між збитих не виструганих дощок, там чатує на тебе журна радість існування і нескінченні обрії надій? Про що ти мрієш, сину мій, голівку підперши ручкою? Така задума, така відрада на твоїх устах, таке блаженство на пухнастих лицях збігає до ямок. О безберега розлуко, не души мене, не тни скривавленого серця! Стільки років і стільки днів між нами височіє, мов мури, взяті в шлаковий кожух. А я вже сходами повільно сходжу у підземелля. Досить. Не волай, зрадлива пам’яте. Повільно сходжу, не озираючись. І тільки плечі аж трусяться, мов крила. Задарма. І – задарма. Бо не злетиш на крилах пругких ридань... в у долі узголів’я.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
