Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2017 чоти" в Лос Анджелесі. Мені пощастило прий- мати у себе авторів фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія, а також двох кіборгів – Олек- сандра Чуба та Андрія Нагірного. Тих чоти- рьох днів було достатньо, щоб я захопилася силою впливу документального кіно, щоб мій 5-річний син почав малювати український прапор на всіх малюнках, щоб я пізнала ба- гатьох прекрасних людей – активних і не- байдужих українців, на яких можна було покластися, маючи всього сім днів для під- готовки показу. У ті дні у мене особливо загострилося почуття вини й усвідомлення, що ні гос- тинність, ні організаторські здібності, ні навіть матеріяльні датки не можуть прирівнятись до тих жертв, які несуть ці мужні люди. Мені дуже захотілося допомогти. Тому, коли згодом пані Людмила сказала: "Ти маєш добру мету і багато запалу – вибирай будь-який важливий проєкт, а наш 111-й Відділ СУА тебе під- тримає", я зрозуміла, що це мені поштовх і мій шанс. Я отримала лист-прохання про спри- яння від 111-го відділу СУА і поїхала на 6 тижнів в Україну. У скорому часі в рамках даного проєкту в Україні був відзнятий документальний фільм, сюжети якого і стали початком реалізації мого задуму. Про що Ваш фільм? Перш за все об'єктом нашої уваги є діти, молодь, як майбутнє Української дер- жави, і мистецтво, як надійний засіб вихо- вання. Друге – це те, що особливі, а деколи навіть унікальні для України ідеї не обов'язково потребують великих коштів чи часовкладення. А третє, найголовніше – це те, що тільки разом ми, українці, можемо вплинути на зміну країни. І не важливо, де ми живемо, в Україні, в США чи в Бразілії – нас об'єднує любов до рідної землі. А ще я вірю в те, що саме жінка є сердечком і початком змін на краще. І в процесі роботи над проєктом я постійно переконувалася в цьому. Які Ваші враження від зустрічей в різних реґіонах України? Мені було приємно розповідати в Україні про добрі справи СУА, який від- святкував своє 90-ліття. Я була горда, коли люди (особливо в Східних областях) диву- валися і захоплювались тим, що роблять союзянки для своєї прабатьківщини, а ще тепер, коли така велика хвиля волонтерського руху заполонила діяспорне життя. Я з того проєкту виношу неповторні враження і висновки про ролю українського жіноцтва. Усі жінки, кого ми бачили у військовій формі, належать до когорти тих особистостей, про яких мріяла Мілена Рудницька, що вчила бути матір’ю в су- спільстві і українкою в родині. Кожна мати може і повинна засвітити дитину добром і любов’ю. А джерелом у цій справі є шліфована віками наша духовна і культурна спадщина. Чи буде мати змогу діяспора поба- чити Ваш фільм? Я дуже на це сподіваюсь. Адже основна ціль фільму – показати справжню Ук- раїну тим українцям, які там не проживають, і беручи це за основу, об'єднати українців через океан. Знімальна група побувала на Півдні, Півночі, Заході і Сході України, ми зустрі- чалися з багатьма неординарними і відомими людьми. Ми були в захопленні від своїх героїв. Ми побачили Україну, подорожуючи на ко- лесах. І ми закохалися в неї ще більше. А ще дуже хотілося хлюпнути чогось сонячного і позитивного з екрану та сказати, що коли є такі люди в Україні, то вона є і буде! Зараз фільм знаходиться в процесі редаґування і монтажу. Але вже навесні пля- нуємо перші покази в Сполучених Штатах. Хто вам допомагає? Нам щастить. Окрім 111-го Відділу СУА в Лос Анджелесі, нас підтримує компанія MEEST і її директор пані Наталія Дзева- Брандафі. Одним сло- вом, жінками все починається і продовжується. І взагалі, вперше по при- їзді в Америку (а я тут вже 16 років), я відчуваю себе частиною великої сім'ї, що мене підтримує. І я надзвичайно вдячна за це Союзу Українок Америки та долі. З синочком Іллею.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
